Cправді, святість душі значної мірою втрачено, але ми повертаємось до неї поступово. Правдиво, повчально, пані Наталю.
У шостій строфі зверху - одруківка "до Бота" замість певно "до Бога".

у тебе мають майстерно виходити балади
дякую, люблю духовні й одухотворені тексти

Приємно, що є люди, котрим не байдужа доля Собору нашого. Тому твори такого плану особливо цінні. Але й вимоги до них високі, тому хочу звернути Вашу увагу, Наталочко на деякі найбільш помітні зауваги до вірша:
1.до нині - донині?
2. в мить - вмить?
3.краса - хреста - тут рима слабувата.
4.вдихали Вони надію у серця - тут калька з російської, де можна "вдохнуть жизнь" в розумінні щось дати, створити і т.д. В українській ж мові слово ВДИХАТИ має інший зміст, і в контексті сказаного звучить комічно трохи :)
5. після "розчарування" - зайва кома.
6. в кінці 7 куплету кому слід прибрати.
7. багато дієслівних рим.

Хочеться, аби й надалі Боже слово не змовкало у Ваших одухотворених вустах!

Існує певний ризик при розміщенні віршів з далекого минулого, бо як свідчить практика, вони частіше за все виглядають навряд чи кращими за сучасні, якщо автор творчо розвивається.
Два перших рядка вірша читаються не так, як всі наступні. Особисто я зупиняюсь. Віршовим розміром вірша є ямб. Його треба дотримуватись не тільки ритмічно, а практично - через правильно підібрані іменники. Тобто, так, як у наступних рядках.
"Білих гір" - невдале поєдання двох приголосних.
Звук "х" розчиняється у наступному.
"Пам'ять древності" - аналогічно.
У другому рядку другої строфи теж існує збіг приголосних. Їх три, але вони читаються.
Починаючи з п'ятої строфи каталектика зазнає змін.
Потім - вирівнюється.
Ще кілька віршів з вадами, які вплинуть на оцінку Редакції, і Ваші вірші не з'являтимуться на головній сторінці сайту. Печально...
З повагою,
Г.С.