Ви, як завше, бездоганні...)))

Володимире, якщо не важко, прокоментуйте свою оцінку, будь ласка. Мені просто цікаво.

Не сприйміть за пародію. Це просто навіялось вашим загадковим текстом:

"Вона приходила до нього у снах,
сестра Золотої Жінки,
вони разом ходили на прощу:
змивати запахи вітру і крови убитих риб

вони йшли через площу
між тих білозубих і мовчазних...
і губилися назавжди
біля дверей у сон
на зворотньому шляхові
з міста в якому ніколи не будуть..."

Вибачте за хаотичний ритм!
Набто багато недоусвідомлюваних вражень від вірша.

Мені здалося, що останнє ваше уточнення "у цьому житті" дещо звужує трактування тексту в цілому...

Завжди не встигаю...)))

Взагалі, на асоціаціях, про глибину твору можу тільки зауважити поєтичним же...

Белой ночью разводят мосты,
И стихи заклинают поэты.
Заполняются маслом холсты,
И считают в подвалах монеты.

И выходят на площадь шуты
Смыть багровые пятна на плахе.
Догорают зловеще костры,
И прохожий бросается в страхе.

Белой ночью сбываются сны.
Стынет камень, звенит колокольчик.
Небо рожицу улицам корчит.
И в огне просыпаешься ты.

Ммммм...Разом з Вашим...)))Ще б один про Вазу, але буду скромним...)))

інтригуючі сни )

З днем Ангела, Чорі, хай тобі ведеться й множиться ;)