ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Фітель (1965) / Вірші / Жарти-смішки й правди трішки

 Майже лісова пісня
...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-03-16 23:39:22
Переглядів сторінки твору 4126
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.929 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.370 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.15 02:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-17 00:13:48 ]
О, вірність, це збочення нині, дійсно. Чоловіки задають тон. У мене є суголосний вірш, пані Галино, самопародія ось тут: http://maysterni.com/publication.php?id=45880.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-17 00:32:39 ]
А цей вірш радше самонастроювання, самонавіювання, самопрограмування. Бо у сучасному розумінні вірності я збоченка, на жаль. І слова "ти прости мені вірність, моя непокірна любове" теж є свідченням того, що вірність - це поняття нафталінне. А шкода буде, що колись вірні вимруть, як динозаври, бо виявляться нікому не потрібними. Вірш ваш чудовий, пане Ярославе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-17 20:14:44 ]
Вірність, певно походить від віра?
Як на мене, справжні чоловіки завжди цінили і будуть цінити вірних. :)
Але ж якби тільки ці критерії були єдиними у світоустрії, є ще й інші, і, на жаль, спрацьовують узагальнені пропорції...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-17 20:10:45 ]
Супер, дуже сподобалося, Галинко!

Можливо логічніше було би з чоловічого погляду:

"Хто казав: жінки – як ті хвоїнки,
доки всі не обірву – гарую!.."
"і не останній!" - схоже через "і" множинніше. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 22:36:40 ]
Дякую, приємно, що чоловіки не критикують, а підтримують і героїню, і авторку. З радістю прислухаюся до чоловічої точки зору, от тільки прототип героя не скаже "гарую" навіть у такій тяжкій праці. А "і не останній" це непогана ідея! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 22:51:58 ]
Нічого більше не виправлятиму, Володю, такий коефіцієнт прозорості!!! Боюся навіть дихнути, не те що букву змінити.ю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-19 23:28:24 ]

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Вирвинець (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-17 20:13:24 ]
Не зовсім зрозуміла фраза "Хто казав: жінки – сосни хвоїнки,
поки всіх не обірву – все всує." і оце ще - не обтрушу – не встану. - хіба ж жолуді лежачи обтрушують?)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 22:41:40 ]
Панно Олександро, та воно всякі жолуді бувають, деяких доводиться і лежачи. Навіть і не знаю, як краще вам би то пояснити, щоб не нашкодити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 22:47:37 ]
Можливо, вірність і походить від віра, от укріплюється вірою, це точно. Іноді так хочеться, щоб чоловіки згадували хоч деколи, що вони не зовсім примати, бо стосовно вірності, полігамії, моногамії часто бачу порівняння людей з різними представниками фауни. І думаю, коли ж ви, автори досліджень і публікацій, останній раз в церкві були, і чи були хоч раз. Та що фауна, тут така флора. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-03-19 23:31:38 ]
Ой, Галинко, тут ще й інші трохи закони діють.
Є ще призвання кожного. І інколи саме ці лінії (призвань) розходяться - розлучають. :(
А ще є і інші, високі речі...
Словом, далеко не все в наших силах...

Але любов залишається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-19 23:49:02 ]
Знаю, Володю, і про призвання кожного, і про світову волю, і про інші світові закони. Та тут не про такі матерії, а про звичайне ставлення до жінки як до рукавички на одну руку, а рук же дві як мінімум, а в декого є ще й ноги, і вони теж мерзнуть. :) А любов, якщо вона була, то залишається. Деколи.