ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.16 05:48
* * *
Зненацька гавкнула собака,
Зробивши злякано підскок, -
І подалася з переляку
В свій облюбований куток.
Завила втомлена сирена
І винувато, й голосніш,
І смерті страх вселився в мене
Та краяв серце, наче ніж.

Микола Дудар
2024.11.15 22:56
***
Поміж негоди, поміж невзгод
Поміж свого і чужого
Кожне життя — це лиш епізод
В Книзі Буття Неземного

Поміж замовин, поміж бажань
Поміж данини за спрощу
Кожне життя — аванс без питань

Микола Соболь
2024.11.15 17:30
Не вбий
«Па хахлам! Агонь!» – 
А далі що? Тут пів години лету.
Ця ніч комусь остання на землі.
Переплелись бездушна лють ракети
та вбивча бездуховність москалів.
А з ким Господь? Наразі невідомо.
Щоб не було, тримати, друже, стрій.
Ті нелюди порушили свідо

Ігор Шоха
2024.11.15 14:51
Пігмеї, ви куди?
Росіє малохольна,– ух ти! Де ти?
Куди ти лізеш – у... чи на..? Межа
між нами є, але на жаль
ти хочеш на... бо ми, таки, планета
в якій і на якій ти нам чужа..

Ой, ненажера! Як її розперло
і як іще витримує земля

Володимир Каразуб
2024.11.15 14:46
Твій васал
Покинь обладунки свої в кімнаті з товстої романіки,
Свою недолугу, видовжену тінь спускаючись долу
У внутрішній дворик з колодязем,
замок порослий травою між кам'яною бруківкою, покинь
Куртуазний апостроф розкішних жіночих грудей
І готичне небо,

Іван Потьомкін
2024.11.15 11:40
Хані Сенеш
Юдейська непорочна Діво,
Даруй, що руки опускаю в розпачі безсило,
Бо неспроможен відтворить належно
Твоє замилування світом...
...То був печальний і прощальний погляд
Бо ж до пуття ти ще не знала,
Чи Ерец- Їсраель побачиш знову.
“Елі, Елі

Віктор Кучерук
2024.11.15 07:33
* * *
Жбурляю камінь, як гранату,
В той бік, де взявся жаром схід, –
Чиню сусідові відплату
За покалічений мій рід.
Прокльони шлю і тичу дулі
У бік того, хто дотепер
Живе безрадісно минулим
І в кім інстинкт тварин не вмер.

Микола Соболь
2024.11.15 07:03
Зимові сни
Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.

Микола Дудар
2024.11.15 06:51
***
Умовно кажучи — капець
Теплу жовтневому… теплу
Он навіть вибіг вітерець
В похилу змочену хулу…
Ще тільки бавився теплом
Учора з дітьми залюбки,
Тепер не вітер, вітролом
Не вистачає коцюби…

Світлана Пирогова
2024.11.14 20:30
Просили допомоги
Небеса дриготіли - прорив залізяччям,
Яке несамовито мчалось до когось.
Враз вдалині вибухало зовсім незряче,
У полі голім, чи десь за сивим рогом.
А часто летіло оскаженіло-бридко
І падало, - розриваючи будинки.
Лилися сльози дощами по мідних ринва

Євген Федчук
2024.11.14 16:17
Хрисохір – останній каган з роду родіїв
У теремі і тихо, й прохолодно.
Промінчик сонця біга по стіні,
Крізь дірку пробиваючись в вікні,
Що наглухо завішене сьогодні.
Аби ніщо завадить не змогло
Йому прийняти рішення важливе.
Душа його то закипа від гніву,
У пустоту вихлюпуючи зло,

Юрко Бужанин
2024.11.14 15:18
***
О Небожителько, зійди в мої обійми!
Богине, на мої молитви відгукнися!
Ти б знала, люба, як набридло бути сильним,
Як серце рветься твоїй волі підкоритись.

Блаженством є відчуть твої, кохана, руки
У себе на долонях і кожен пальчик твій
Зацілувати

Микола Дудар
2024.11.14 08:57
Знов не та дорога...
До моря я не встиг. Ріки оминав.
І пристало горе. Себе пізнавав…
Тиха заводь поруч — тема для казок…
У відлунні «небож» чути слово «Бог».
Скільки треба «того», щоб «проснувся» світ?
Знов не та дорога… знову абеліт…

Абеліт - вибухова суміш

Віктор Кучерук
2024.11.14 05:09
* * *
Уже сказати, певно, треба,
Що, свій прискорюючи плин,
Я так наблизився до неба,
Що чую шурхоти хмарин.
Зневіра, туга і розпука
Мене терзають без пуття, –
Не можу вирватися з муки
Свого стражденного життя.

Сонце Місяць
2024.11.13 21:10
asperitas
моя ненависть тиха & беззбройна
сезон осінній час реприз
еринії збирають вогкий хмиз
іржавіє усе зелене щойно

жнива на заході на сході форс мажор
неконвенційні офензиви
підносить свій ліхтар осяйний діва

Борис Костиря
2024.11.13 19:29
* * *
Дерева облисіли, і крізь них
Ми бачим сутність світу первозданну.
І крізь туман у муках неземних
Народжується істина, як панна.

Удалині палахкотять вогні
Домівок в тиші чистім узбережжі.
Так прагнення щоденні та земні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 МОГО ЩАСТЯ ОСТРІВЕЦЬ
Образ твору ...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-09-04 23:59:58
Переглядів сторінки твору 7106
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.848 / 5.5  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.735
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мені Пакіяо (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 00:04:11 ]
розірвала шлюб з журбою
Мчусь до Тебе навпростець...
Якщо зрадиш, головою
сплатиш борг, тобі - капець

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 00:32:50 ]
Якби ж тільки головою...
Що є гірш душевних мук?
Та якщо кохають двоє -
Зрад не буде і розлук!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-09-05 15:51:12 ]
Оптимістично і стверджуюче, Наталю! А чому "надто пізно?" Такі зустрічі ніколи не бувають запізнілі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 16:01:46 ]
А якщо він не кохає?
Лиш страждання завдає?
то навіщо ця омана?
біль до "свадьби" й так мине!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 16:02:53 ]
А якщо він не кохає?
Лиш страждання завдає?
то навіщо ця омана?
біль до "свадьби" й так мине!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Ліщук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 16:41:04 ]
А якщо кохає палко
Та не зробить перший крок,
Кинь його, тобі Наталко,
Досить в небі ще зірок.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 17:14:00 ]
Навіщо журавель у небі ?
Якщо синиця є в руках,
Немає жодної потреби,
Цінуй міцніш цей Божий Дар !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 20:57:46 ]
Друзі, я вдячна за підтримку, але моє кохання насправді взаємне, лише Коханий тимчасово живе за кордоном і тому така болісна розлука з ним. Так що я дуже щаслива, чого й бажаю Вам усім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 20:58:34 ]
Друзі, я вдячна за підтримку, але моє кохання насправді взаємне, лише Коханий тимчасово живе за кордоном і тому така болісна розлука з ним. Так що я дуже щаслива, чого й бажаю Вам усім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-09-05 21:35:16 ]
Часто кохання на відстані сотень кілометрів сильніше, ніж на відстані руки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 22:56:43 ]
Так, Юля, я з Вами згідна. Принаймі в моєму житті кохання завжди було приречене на розлуку... У кожного своя ріка терпінь і своя приреченість.
А Вам бажаю лише приреченості на щастя і справжнє кохання!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 22:15:25 ]
зміст Вашого вірша,не дуже відповідає змісту попреднього коментаря..враження таке ніби персонаж вигаданий,фантом

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 22:59:29 ]
У моїх віршах ніколи не було вигаданих фантомів. Мабуть, Ви щось невірно зрозуміли. Але це не біда, адже кожен з нас все одно бачить лиш те, що хоче побачити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-05 23:00:11 ]
У моїх віршах ніколи не було вигаданих фантомів. Мабуть, Ви щось невірно зрозуміли. Але це не біда, адже кожен з нас все одно бачить лиш те, що хоче побачити...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-05 23:51:04 ]
ой,я настільки перейнявся вашим віршем,що мені аж серце защемило,ви так майстерно пишете,я наче побував на вашому місці,і на вашому "острівці щастя",все практично зрозумів лише одна річ бентежить мою сентиментальну душу "Чому все так печально ?"чому все так сумно у вашому вірші?адже вірш навіює сумні почуття,а згідно ваших коментарів,ви щасливі...дивне таке "щастя"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-09-06 00:05:10 ]
Василю, це ще дуже веселі й оптимістичні мої вірші, в них усіх щасливий радісний кінець. А моє щастя й справді дивне, як і я сама, мабуть. Принаймі, моє нинішнє кохання живе й здорове, ми дивимося в одному напрямку на спільний острівець щастя, не зважаючи на те, що між нами зараз тисячі кілометрів і місяці розлук... А колись давно моя поезія була дуже печальною - бо мій Коханий пішов у Вічність і на довгі роки прирік мене на самоту і ...тужливі вірші. Так що я справді зараз дуже щаслива, бо все пізнається в порівнянні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-06 00:04:29 ]
ой,я настільки перейнявся вашим віршем,що мені аж серце защемило,ви так майстерно пишете,я наче побував на вашому місці,і на вашому "острівці щастя",все практично зрозумів лише одна річ бентежить мою сентиментальну душу "Чому все так печально ?"чому все так сумно у вашому вірші?адже вірш навіює сумні почуття,а згідно ваших коментарів,ви щасливі...дивне таке "щастя"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-06 00:24:07 ]
ой,я настільки перейнявся вашим віршем,що мені аж серце защемило,ви так майстерно пишете,я наче побував на вашому місці,і на вашому "острівці щастя",все практично зрозумів лише одна річ бентежить мою сентиментальну душу "Чому все так печально ?"чому все так сумно у вашому вірші?адже вірш навіює сумні почуття,а згідно ваших коментарів,ви щасливі...дивне таке "щастя"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-06 00:45:22 ]
Будь-який майстерний вірш повинен навіювати якісь почуття,неважливо чи сумні чи радісні,вірш повинен потряснути читача,неважливо як..Ваш твір мене дійсно здивував і закарбувався в моїй душі..як на мене він пронизаний товстою смугою печалі і журби і відповідно навіяв на мене такі сумні відчуття і хвилювання... я Вас не до кінця розумію..згідний з Вами щодо того факту ,що кожен дивиться на речі по-різному і кожен бачить те що бажає побачити..але ці дві Ваші фрази вкотре по різних кінцях прірви і аж ніяк не можуть зєднатись попри Ваше величезне бажання,напевно не судилось однак
"Ми - вітри, що дмуть нарізно,Хоч на зорях ворожи." - "ми дивимося в одному напрямку"

я щиро співчуваю Вам, щодо попереднього Кохання..ви красива жінка,але краса-не вічна

тому :

Може час вже і пора
Спіймати того журавля
І зєднатсь з ним навіки
І виховати гарних діток!
чого Вам щиро бажаю..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Сідельников (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-06 01:04:11 ]
Будь-який майстерний вірш повинен навіювати якісь почуття,неважливо чи сумні чи радісні,вірш повинен потряснути читача,неважливо як..Ваш твір мене дійсно здивував і закарбувався в моїй душі..як на мене він пронизаний товстою смугою печалі і журби і відповідно навіяв на мене такі сумні відчуття і хвилювання... я Вас не до кінця розумію..згідний з Вами щодо того факту ,що кожен дивиться на речі по-різному і кожен бачить те що бажає побачити..але ці дві Ваші фрази вкотре по різних кінцях прірви і аж ніяк не можуть зєднатись попри Ваше величезне бажання,напевно не судилось однак
"Ми - вітри, що дмуть нарізно,Хоч на зорях ворожи." - "ми дивимося в одному напрямку"

я щиро співчуваю Вам, щодо попереднього Кохання..ви красива жінка,але краса-не вічна

тому :

Може час вже і пора
Спіймати того журавля
І зєднатсь з ним навіки
І виховати гарних діток!
чого Вам щиро бажаю..