уууууууууууууууууу........

??? Себто, битимеш?!

Ось ми і зустрілися в Умані завдяки Софії Кримовській, дорога горлице Ірино!
Радий, що мій візит і вірші знайшли відгук у Вашому теплому серці. Щиро вдячний за увагу до моєї творчості, і такі милі рядки. Натхнення Вам і нових імпульсів у творчості.
Принагідно - виправте одруківочки: "З Вами знайомі десь нА іншому рівні", "римо-прОзову путь".
З найкращими побажаннями )))))

:))) Приїздіть ще!;)

Ворони усі постихали спуджено? Чи тільки білі?.. Ще виникає багато запитань, але, оскільки це - досить загадковий вірш, то не буду :)

Так, загадок було чимало:)))) Був вОрон, справжній, навіть два, і справжні горлиці, і монастир, і таєємниці під його стінамиии. Італійські;)

Вінок сонетів – плетиво хистке.
І назва гарна – щось там про кохання.
Еол і Ерос мають свій наділ.
І туга, туга – лиш на мить те щастя,
котре коханням величати звикли.
Душа страждає, та від спраги гине.
Їй би припасти до живого джерела.
До того, що не зрадить , не зміліє.
І радістю ніколи не збідніє.
В якому вірність – то звичайна аксіома.
Котре у Вічності буде у себе вдома.
Він всіх зове – приходьте! Пийте даром!
Ту воду, що у Вічність приведе!
Він стукає у серце – Чи відчинять?
- Я зголоднів, нелегкий шлях земний.
Накрий стола, відкрий гостинно двері.
- Заходь, прошу, і будемо вечерять вдвох!

ого... цікаво!!!