ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.09.22 20:54
Немає нікого хто поруч твого життя
Солодким цілунком погодить тебе на завтра,
І буде не проти сказати тобі, що за-
Бути уже не спроможний, що станеш початком
Великої книги. Напише хтонічний роман,
Історію світла, історію часу та словом
Сплітаючи чис

Іван Потьомкін
2024.09.22 19:23
Спасибі, Доле,
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».

Володимир Бойко
2024.09.22 17:32
Коли не годні показати розум, показують нерви. Люди з важким характером потребують жінок легкої поведінки. Коли нападають нерви, музи відпадають. Нервують усі, але далеко не всі роблять із цього рекламу. І холодний розум можна довести до точк

Сонце Місяць
2024.09.22 15:43
ефемери зимового вересня
землеміри німого кіно
лейтмотив надзвичайно первісний
римування авжеж гуано

понад зірваними піввуалями
нас діждеться нуарний суар
крокодил неприродно роззявлений

Світлана Пирогова
2024.09.22 14:00
Ми різні з Вами...Небо і земля,
Холодний місяць і гаряче сонце.
Мелодії старого скрипаля
Примарою лягають у долоньці.

Ми різні з Вами...Літо і зима,
Як тиха осінь і весна квітуча.
Ніщо й ніхто нас разом не трима.

Євген Федчук
2024.09.22 12:58
Сидять бабці під під’їздом на лавці широкій.
Уже кожній з них, напевно за сімдесят років.
Вже на світі нажилися та напрацювались.
Ото тільки що сидіти на лавці й зосталось.
Між собою гомоніти, щось розповідати,
Кісточки усім знайомим поперемивати.
В

Устимко Яна
2024.09.22 11:49
віє запах тривожний
від сухого зела
мов оплакує кожний
прутик літа й тепла

осінь в лісі та гаї
скоро зайде в міста
осінь часу не гає

Козак Дума
2024.09.22 11:07
Тримай себе у натовпі бентежнім,
хай він усіх паплюжить і усе.
На себе розраховуй, незалежно,
що ближній срібло й посмішку несе.

У мрії поринати на стидайся,
та не обожнюй навіть власних дум!
Брехні – не вір, а лесток – опасайся,

Юрій Гундарєв
2024.09.22 10:51
Війна вбиває… Земля змучена стогне. Багряна трава. Ранок. Золотий жовтень. Озеро завмерло, віддзеркалюючи заспані очі багатоповерхівок. Жінка, років сорока, повненька і, певно, не дуже вродлива, скромно одягнена, сидить на лавочці, похитуючи ног

Юрій Гундарєв
2024.09.22 09:46
Браслетні перлини
на зап’ястя -
дарунок дружини
на щастя.

За теплі хвилини
в снігопади -
сяйливі краплини

Микола Дудар
2024.09.22 07:44
Тебе чекав би допізна
У край села на сінокосі
Де загубилася весна
У літі з дозволу ще й досі…

І розстелився б все одно
На місце те, не випадкове
Черпали б з неба ми вино

Віктор Кучерук
2024.09.22 07:33
Не для мене ще усмішки
Із твоїх медових уст, –
Цим вдоволенням нітрішки
Не впиваюся чомусь.
Наковтався удостачу
Тільки сильної жури,
Поки ти мене не бачиш
І не чуєш до пори.

Микола Соболь
2024.09.22 06:04
Часи млинів минули і волів.
Сучасний світ немов несеться в прірву.
Колись добрішим бути я хотів.
А нині що? Давай за козир чирву.
Або вино. Достатньо вже хрестів.
Для бубни є на Банківській орава.
Поетові, на жаль, бракує слів.
А сильні світу оберу

Сонце Місяць
2024.09.21 14:44
коли потвориться сміх
вороння зривається з древа
відлюдного острова мрій

залишає з веселощів
прокурену порож між
глюком & фаренгейтом

Микола Дудар
2024.09.21 12:59
Поміж...
Нібито впійманий, нібито схований…
Де ж тебе, друже, носили чорти?
Нібито вогняний, нібито вовняний,
Хто ж підтиратиме славні хвости
Різного племен, в правді упевнені
Скільки всього, чи вистачить сил?
В чаші заплетені, небом накреслені

Леся Горова
2024.09.21 12:48
Вечір тіняву тче ажурну,
І спадає по краплі гулко.
То гріхи й грішки мене журять
В сповідань моїх перегуках.

Тиша ллється, та не вспокоїть,
Не обійме, така колюча.
А мені її, надважкої,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Рибалка / Вірші

 ~~~




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-29 21:15:20
Переглядів сторінки твору 5473
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.717 / 5  (4.385 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.572 / 5  (4.071 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-29 22:28:13 ]
Вірш закликає до дискусії: чи справді енергія творіння є залежною від енергії руйнації? Невже не може одна людина бути самодостатньою, Богом? Чи справді вона по суті своїй - НІХТО, якщо сама? Я не розділяю висловлених тут тверджень, проте розумію, що ті рядки - глибокі, заставляють вони думати і дискутувати, не залишають байдужим!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-29 23:20:23 ]
Ярославе, звичайно ж, і одна людина може бути самодостатньою, але якщо йдеться про пристрасть у якій двоє поєднують свою енергію, свої тіла, своє кохання, то хто посміє сумніватися, що вони боги, здатні руйнувати і творити великі й маленькі світи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 08:27:26 ]
Наталочко, по-перше, я не сумнівався у здатності двох ставати Богами, хоча я не опускав би планку лише до кохання, я бачу це в більш широкому сансі. Мова йшла про твердження:
"Кожна людина
Сама по собі - ніхто, мізер."
По-друге, я вважаю що енергія любові сама по собі не здатна РУЙНУВАТИ, бо сама СУТЬ її - у творенні, будуванні. Інша річ - НЕНАВИСТЬ. Кажуть, що ті два почуття - лише різні сторони однієї медалі, і все ж...
Цікаво б було почути й інших читачів сайту :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 10:49:18 ]
Привіт Наталю! Я думаю, що цунамі не сповільнює рух океанів, а навіть навпаки. Якщо зміст вимагає руйнації, динаміки і вихору почуттів, то спокій (як то кажуть) нам і не сниться. А от щодо людини, то я більше схиляюся до думки Ярослава, хіба, може, Ви мали на увазі сама по собі - зовсім одинока (як Адам у свій час чи Робінзон Крузо), людина - створіння суспільне і сама по собі - мізер, але духовно... Тут широке поле для дискусій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 21:38:08 ]
Оксано, цунамі - то не причина сповільнення океанів, то - результат їх злиття воєдино.
Щодо людини: все, що ми робимо начебто заради і для себе, ми робимо, бо нас до того спонукають свідомо чи несвідомо інші. Це якщо говорити у ширшому значенні. Але тут малося на увазі дещо інше - двоє людей у сумісному пориві тілесного (хоча не лише тілесного) кохання є творцями нових світів, нового життя. А чого вартий один?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-05-31 01:46:42 ]
Раджу сприймати вірша пані Наталки глобальніше, не так приземлено :) З самісінького початку вірша пані Наталка написала про Космос - і з цієї позиції слід вникати у весь вірш. З позиції Космосу - людина - мізер :) А двоє стають Богами, коли створюють нове життя, новий Світ, новий МікроКосмос своїх стосунків і новий МакроКосмос нового Життя ;)
"Енергія руйнації
Вивільнює енергію
Творіння. " - тут не йдеться про Кохання. Пригадайте східно-китайське вчення про стримання чоловіка у процесі Кохання, коли Чоловікові не радять розкидатися своїм сім'ям (генетичним матеріалом), бо це руйнує його енергію ;) Це ж просто! Енергія руйнації за китайським твердженням, водночас є Енергією Творіння, бо сім'я, яке попало на благодатний ґрунт дарує Життя.
Я не втрималась, пані Наталю, даруйте.
Решту своїх міркувань я висловила і висловлю у себе - В Оксанки :)
Узагалі я заскочила привітати Валю Лазірко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-06-01 20:18:25 ]
Весь світ - в тобі.
Повір.
Не ти - у світі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-03-19 11:18:11 ]
І то правда, Наталю. По-філосософські....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-04-08 21:48:59 ]
Кінцівка гарна.
Василь