ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.

Микола Дудар
2025.12.14 00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Борис Костиря
2025.12.13 21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.

Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.

В Горова Леся
2025.12.13 16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.

Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н

Микола Дудар
2025.12.13 12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…

Пиріжкарня Асорті
2025.12.13 08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів. І от що ми маємо в результаті. Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід

Тетяна Левицька
2025.12.13 08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Рибалка / Вірші

 ~~~




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-05-29 21:15:20
Переглядів сторінки твору 5820
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.717 / 5  (4.385 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.572 / 5  (4.071 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.866
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-29 22:28:13 ]
Вірш закликає до дискусії: чи справді енергія творіння є залежною від енергії руйнації? Невже не може одна людина бути самодостатньою, Богом? Чи справді вона по суті своїй - НІХТО, якщо сама? Я не розділяю висловлених тут тверджень, проте розумію, що ті рядки - глибокі, заставляють вони думати і дискутувати, не залишають байдужим!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-29 23:20:23 ]
Ярославе, звичайно ж, і одна людина може бути самодостатньою, але якщо йдеться про пристрасть у якій двоє поєднують свою енергію, свої тіла, своє кохання, то хто посміє сумніватися, що вони боги, здатні руйнувати і творити великі й маленькі світи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-05-30 08:27:26 ]
Наталочко, по-перше, я не сумнівався у здатності двох ставати Богами, хоча я не опускав би планку лише до кохання, я бачу це в більш широкому сансі. Мова йшла про твердження:
"Кожна людина
Сама по собі - ніхто, мізер."
По-друге, я вважаю що енергія любові сама по собі не здатна РУЙНУВАТИ, бо сама СУТЬ її - у творенні, будуванні. Інша річ - НЕНАВИСТЬ. Кажуть, що ті два почуття - лише різні сторони однієї медалі, і все ж...
Цікаво б було почути й інших читачів сайту :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Барбак (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 10:49:18 ]
Привіт Наталю! Я думаю, що цунамі не сповільнює рух океанів, а навіть навпаки. Якщо зміст вимагає руйнації, динаміки і вихору почуттів, то спокій (як то кажуть) нам і не сниться. А от щодо людини, то я більше схиляюся до думки Ярослава, хіба, може, Ви мали на увазі сама по собі - зовсім одинока (як Адам у свій час чи Робінзон Крузо), людина - створіння суспільне і сама по собі - мізер, але духовно... Тут широке поле для дискусій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Рибалка (Л.П./Л.П.) [ 2007-05-30 21:38:08 ]
Оксано, цунамі - то не причина сповільнення океанів, то - результат їх злиття воєдино.
Щодо людини: все, що ми робимо начебто заради і для себе, ми робимо, бо нас до того спонукають свідомо чи несвідомо інші. Це якщо говорити у ширшому значенні. Але тут малося на увазі дещо інше - двоє людей у сумісному пориві тілесного (хоча не лише тілесного) кохання є творцями нових світів, нового життя. А чого вартий один?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-05-31 01:46:42 ]
Раджу сприймати вірша пані Наталки глобальніше, не так приземлено :) З самісінького початку вірша пані Наталка написала про Космос - і з цієї позиції слід вникати у весь вірш. З позиції Космосу - людина - мізер :) А двоє стають Богами, коли створюють нове життя, новий Світ, новий МікроКосмос своїх стосунків і новий МакроКосмос нового Життя ;)
"Енергія руйнації
Вивільнює енергію
Творіння. " - тут не йдеться про Кохання. Пригадайте східно-китайське вчення про стримання чоловіка у процесі Кохання, коли Чоловікові не радять розкидатися своїм сім'ям (генетичним матеріалом), бо це руйнує його енергію ;) Це ж просто! Енергія руйнації за китайським твердженням, водночас є Енергією Творіння, бо сім'я, яке попало на благодатний ґрунт дарує Життя.
Я не втрималась, пані Наталю, даруйте.
Решту своїх міркувань я висловила і висловлю у себе - В Оксанки :)
Узагалі я заскочила привітати Валю Лазірко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2007-06-01 20:18:25 ]
Весь світ - в тобі.
Повір.
Не ти - у світі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-03-19 11:18:11 ]
І то правда, Наталю. По-філосософські....

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Степаненко (М.К./М.К.) [ 2009-04-08 21:48:59 ]
Кінцівка гарна.
Василь