Авангардно і креативно. Не відразу сприйняв, але згоден: такий погляд на речі - це висока поезія

Щось не дуже логічна остання метафора:
"Повірю найбезглуздішому слову
Як немовля, що скуте пелюшками." - тут іще відіграє велику роль кома: стоїть вона перед "як" (і тоді - не метафора, а порівняння) чи ні (тоді фраза ліричної героїні російською мовою звучатиме "Поверю самому нелепому слову в качестве младенца, скованного пеленками".)
А в цілому мені вірш сподобався, навіть дуже.

перед як є кома?
немовля не знає слова концепція, але довіряє тому, хто тримає його на руках...просто не знаю як можна перекроїти, хіба замінити зовсім
дякую

Привіт усім :)
Іринко, гарний вірш, меланхолійно-ніжний, якщо можна так висловитися :)
Дозволю собі трошечки поправити ;)

"Коли до уст твоїх торкаюся рукою,
Коли до уст і не до уст
І вже не страшно,
Що звір за мною роззявляє пащу
І вже давно розбито нашу Трою

На перший сніг, іще не зваблений тобою,
Молитися, аж заніміють руки.
Аж змії язиками влізуть в горло
І тільки ніж мерзенні ріже звуки,
А ніч згортає вічність у сувої.

Коли до уст твоїх торкаюся устами
Коли до уст, нічого більше.
Знову
Повірю найбезглуздішому слову,
Як немовля, що скуте пелюшками."


Бачте, Іринко, торкання губами і устами (з анатомічної точки зору) - це різні торкання. У поезії частіше використовують "уста".

І ще. Вам треба визначитися чи хочете ви використовувати у цьому творі розділові знаки? Якщо так, - тоді їх слід розставити там, де потрібно (я спробувала їх підкреслити). Як що ні - не ставити ніде :)

"Коли до губ твоїх":))) "Плач Єремиї" слухаєте?:))

ы... раскусил ты меня... (С)Миша Галустян

слухаю із задоволенням :)