ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.09.28 06:39
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.

Микола Соболь
2024.09.28 05:24
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.

Микола Дудар
2024.09.28 03:02
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…

Біжиш, чи ні, словами між

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворог… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 ***

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.


Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-12-22 14:15:47
Переглядів сторінки твору 7298
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 14:23:40 ]
Ого! Оце космічна глибина! Дуже сподобалось, Тетяно. І що це Вас надихнуло? Хоча... чого я питаю? Відповідь - у вашому ж вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:04:10 ]
Дякую, Любо. Та надихнуло оце, а на коментарі як глянула, то не знаю, як і видихнути... Навіть про головний біль з приводу чогось грипоподібного забула...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-22 16:35:28 ]
Шановна Тетяно, тяжіння, як на мене, не може ставати ні гірше, ні краще. Замість "гіршає", напевно таки варто використати щось більш відповідне?
І "У ті(м м)ороці" - це теж не добре.

І філософічно якось не зрозуміло, чому це "планета загубилася"? Для кого загубилася?
І світло, як вам відомо, не зникає в мороці ("меркнуть німби") - при розширенні Всесвіту переходить в один спектр, при стисканні - в інший - протилежний. Бажано таке враховувати.
У видимому нам Всесвіті нема повної теміні. Є чітке енергетичне впорядкування. Насправді - "Там, за хмарами – світло, сяйво Всесвіту".

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 16:47:01 ]
Мені теж дуже сподобалося, Тетяно! Віє чимось грандіозним, галактичним. І водночас переплетено з земним...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:09:48 ]
Дякую, Іване. Здається, у емоційному сприйнятті світу у нас ледь не ідеальне взаєморозуміння.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 16:50:28 ]
Підтримую Любу Бенедишин:
"Ого!.."
Як людина, професійно пов'язана з астрономією,пропоную трохи виправлений варіант:
Там, за хмарами – царство Всесвіту,
Серед мороку – німби зоряні.
Побудовано світ на експорті
Світло темрява - не вдоволені.
Меркнуть німби, бо Всесвіт ширшає,
Заселяючи простір масою,
Ніби каву Господь помішує...
Слабне пам'ять про час тріасовий
На планеті, що загубилася
У Чумацького Шляху куряві
Разом з расою, що вклонилася
до землі золотому турові.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-22 16:56:59 ]
"вклонилася
до землі золотому турові " - теж ніби не добре оце "до землі"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-12-22 17:04:20 ]
Останні рядки я не став корегувати, бо не зовсім зрозумів, що саме хотіла сказати авторка. Адже в останніх рядках має бути квінтессенція вірша.
Чекаємо відповіді Тані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-22 18:54:04 ]
Так звичайно.

"Вклонитися до землі" - містить в собі найглибшу повагу до Творця,
"вклонитися до землі" перед злом - тут можливі, як на мене, деякі несумісні протиріччя.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:20:34 ]
Дякую, шановна Адміністрація, за такий розлогий і обґрунтований коментар. Моя відповідь ні в якому разі не є відстоюванням своєї точки зору, просто, так би мовити, «роздуми вголос», щоб визначитись, що далі робити, бо, чесно кажучи, зараз у трошки розгубленому стані. Тож піду по порядку.
«Тяжіння гіршає» - звісно, сила тяжіння, як фізичне явище, може бути більшою чи меншою. І у межах досить замкнутих систем, як от сонячна, сили тяжіння мають відносно мало змінні величини. Але Всесвіт має свою структуру, всі об’єкти у ньому не можуть не мати сил, що їх пов’язують, змушують їх тяжіти одне до одного, і це не обов’язково сила тяжіння однієї маси до іншої, бо чи на тому ми рівні, щоб усе прорахувати і зрозуміти – то відносно тих сил – вони погіршуються чи зменшуються з відстанню? А якщо розуміти тяжіння по аналогії з людьми, у котрих зв'язок між собою з відстанню та часом може погіршуватись, а то й зникати? А гравітація із збільшенням відстані діє гірше, то чому неможливо у далеко не науковому випадку сказати, що вона погіршилась? Виходячи з таких думок я ризикнула замінити «меншає» на «гіршає» в угоду римі. Чи це, усе ж таки, виглядає геть неправильно?
«У ті(м м)ороці» - так, не добре, можна було б написати «серед мороку», але мені хотілось підкреслити, що «темінь» і «морок» - тут одне і те ж, бо, з моєї точки зору, ці слова не тотожні і мають різне емоційне забарвлення. То що обрати?
Чому «планета загубилася» і для кого загубилася… З огляду на те, що наше розуміння Всесвіту є обмеженим колом у просторі непізнаного – чи можемо ми назвати точну адресу своєї планети у цьому Всесвіті? Чи не схожі ми на дитину, котра знає своє прізвище, номер квартири і будинку, але не знає назви вулиці і міста? І, зважаючи на розмір Всесвіту, чи легко іншому, подібному до нас, розуму, знайти нашу планету? То чим не загубились ми у Всесвіті, наче мала дитина у чужому місті?
«Меркнуть німби» - так, світло не зникає у мороці, але хто сказав, що йдеться про зникнення світла? Йдеться усього лиш про оптичне сприйняття джерела світла при збільшенні відстані до нього. Те ж саме і з «темінню», котра пронизана світловими хвилями, і то ще питання, яке співвідношення світлових хвиль і того, що вчені називають «темною матерією», але людське око з поверхні планети сприймає зорі, як невизначену кількість світлого на темному тлі, а не навпаки… Крім того, про повну темінь і не йшлося.
Вам не подобається «вклонилася до землі золотому турові» - мені теж не подобається. Але грошовими та майновими відношеннями просякнуте все, навіть (чи насамперед?) діяльність релігійних установ. І як би хто до цього не ставився, але і держави, і люди захищають свої майнові інтереси, бо хоч «не хлібом єдиним», але і Святим Духом не те що прості смертні, а й релігійні діячі поки що обходитись не навчились.
І різного роду банки охоплюють все більше і більше сфер впливу навіть не на пересічних землян, а на життя країн і планети в цілому. А тепер порівняємо кількість задіяних у майнових відношеннях… ні, навіть не так – тільки кількість тих, кого ці майнові відношення, м’яко кажучи, тицьнули носом в землю, і тих, хто ніяк до тих майнових відношень не причетний і вклоняється до землі лишень виявляючи найбільшу повагу до Творця… Раса – це маса, більшість, а не окремі, хай і найкращі її представники… То хіба ж я погрішила проти істини? Звичайно, можна докинути, що не все так однозначно - то так, не однозначно, бо «побудовано світ на експорті світла й темряви», у всіх можливих значеннях… Ось все це, мабуть, я і намагалась вкласти у свій твір. Вдалось, чи ні – не мені судити… Для мене питання залишається відкритим, бо одне – те що я намагалась зробити, і зовсім інше - що мені вдалось. Усе ж таки я не астроном і не філософ, просто спробувала передати своє бачення, як звичайної людини…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-27 12:44:52 ]
Вираз "звичайна людина" - це штамп, його краще позбутися. Бо звичайну людину зробив звичайний Бог?

Найкраще залишити Богові вирішувати - став людиною "той-то чи той-то", чи ні.

Але Діоген був би щасливий, після ваших слів, Тетянко.
Підбіг би до вас удень зі смолоскипом (він так шукав людей) і зачарувався! Останнє без жодних сумнівів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:21:32 ]
Сашо, я тебе поважаю і дуже ціную твою думку (ти вмієш те, чого не вмію я – дивитись на світ з кращого, світлого боку), але ж я завжди віддаю перевагу вкладеним у твір емоціям, а не красі звучання мовного потоку. Твій варіант дещо втрачає з того, що я намагалась у нього вкласти. Звичайно, досягти ідеалу – рожева мрія кожного, хто береться хоч якусь дрібничку створити, але, з огляду на власну далекість до ідеальних гармоній світу, здебільш доводиться обирати, чому віддати перевагу… Певна річ, я буду ще думати, порівнювати...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2010-12-22 16:59:49 ]
Чудово! Геніально!! Вірно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:22:42 ]
Шановний пане Михайле, я дуже прошу Вас у майбутньому утримуватись від подібних заяв під моїми творами, бо вони викликають у мене негативні емоції, а Ви, сподіваюсь, мали на меті дещо інше… Вибачте…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-22 17:20:36 ]
Тетяночко, лягло на душу, приєднуюся до пана Михайла Бобикова. Перед золотим туром, Боже слава тобі, таки не усі вклоняються. Є й такі, кому дико навіть спостерігати таке ідолопоклонство і це НАДИХАЄ далі жити. Будь здорова!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:30:58 ]
Патарочко, будь ласка, не псуй дружніх відносин, я так не люблю занадто великих похвал у свою адресу... А щодо золотого тура, то справді, хоч як він нас до землі гне, а душа противиться...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-22 21:35:21 ]
Дуже гарно і глибоко. Єдине - я подумала би у рядку "І тяжіння потроху гіршає" - над "гіршає" і написала би з великої - "Золотому Турові".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-23 01:40:40 ]
Дякую, Маріє. Я над тим "гіршає" ще при написанні морочилась-морочилась, та кеби не вистачило таки викрутитись. Може, пізніше щось надумаю. А якщо я напишу золотого тура з великої, то навіть знаю від кого і за що мені дістанеться. :)Та й не хочеться мені його з великої писати - це наче визнати його право на поклоніння, а я інколи думаю, що людство пішло не по тому шляху розвитку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-23 19:43:30 ]
Людство кланяється золотому тільцю, а Тур - божество з дохристиянських часів, уособлення сили, хоробрості... а у весільних обрядових піснях з давен-давен - тур і туриця - молодий і молода... а ще - тур наш тотем... тож я під іншим кутом прочитала...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-12-25 23:31:41 ]
Дякую за не байдужий коментар,Марійко. Здається, ніде не вказано, якої породи був той золотий тілець, що уособив собою злу владу грошей, а оскільки тури є родоначальниками домашньої худоби, то я і припустила можливість того, що золотий тілець є туром. Більшість більш давніх за християнство релігій пов’язують з образом бика життєдайні небесні сили. А таки добре було б написати з великої, і сказати, що то символ, наприклад, сонячної енергії, або не менш вагомого у природі дощу - та, на жаль, це було б неправдою, бо не вміємо ми цінувати природу так, як наші далекі пращури у ті часи, коли вони наділяли навколишній світ або рівним з собою, або навіть більшим правом на життя. Зараз мало хто пам’ятає про тотеми предків, а золотого тільця знають всі, тому, мабуть, залишу, як є…