Вітаю, Ярославе! Цікавий вірш і виписаний майстерно! Але зміст, зміст! Чорногуза підбити неможливо, які там стремена... А з двійником завжди можна домовитися - щось друге випише! Але ж сильно і образно! (сам налякався). Натхнення! Якнайщиріше

не втекла... і цей вірш тому доказ)))

Будемо сподіватися, дорогий пане Анатолію.

Іване, дякую! Я був на природі, де мені завжди пишеться, і не міг витиснути з себе ні рядка, і в останню мить щось отаке "зварганилось". Та ще й падіння було на льоду замерзлого озера, по якому подорожував, як по бульвару. Рибалки там ловили рибу, а я впіймав вірш отакий. Поетична риболовля чи непоетична віршоловля, одним словом,вийшла.

Та це так, відходи виробництва, Світлано. Дякую за оптимізм і підтримку. Хай пишеться.

Так буває, як образиш музу, -
І по крижах вдарить, і по пузу :)

Ото глядіть, бо і музи уміють писати пародії :)

Так бывает, Ярослав.
И у меня было. Это говорит о том, что человек имеет непосредственное отношение к творчеству, ибо если бы он не имел бы, то это было бы штатным явлением.
И мне не писалось, но хорошо, что было другое занятие. Хотя - это еще как сказать. М.б., оттого и не писалось, что голова работала в другом направлении. Женился. А пара кенарей в одной клетушке или волнистых попугайчика, если они самец и самочка, в таком случае поют и треплются исключительно о своем. Учи-не учи, разучивай гаммы-не разучивай - бесполезно. Они заняты собой.
Удач-дач-дач.

О світлосте, дозвольте з Вами не погодитися! Музи не вміють писати пародій, вони надихають, але не хають! Якесь боже провидіння карає за них, але не вони! А вони - музи - хай краще Охають від щастя!
Незмінно Ваш

Женитьба - це хороше діло. Спершу пишеш вірші, присвячені дружині, потім, через деякий час помічаєш, скільки навколо гарних дівчат, а ти, дурень, засунув голову в петлю, потім розумієш, що ці дівчата - це все облуда, і знов повертаєшся до благовірної... До першої лайки, а далі знов шукаєш музу... І так воно йде по колу чи по спіралі і йде... Так що у Вас - період накопичення зараз, але вже бачу, що творчу греблю "прориває" потроху. Натхнення.

Сашо, дякую, друже. "Страждальницький парфум" - це оригінально ти схопив суть вірша. Може, тобі вже час пробувати себе у критиці?
Натхнення.

Мабуть, справді, такий стан буває в кожного. Він таки пригнічує. Ось як це було в мене:

...І змовкла Муза на півслові.
Гнітюча пауза мовчання.
Ні зненависті, ні любові,
Ні сліз, ні зойку, ні страждання.
А краще б - нищівна іронія,
Жорстокі звинувачення!
...І чим цю паузу заповню я -
Уже немає значення.

Не переживайте, Ярославе! Може, Ваша Муза примовкла, бо обдумує щось ще грандіозніше? Успіхів!

Любове, дякую за розуміння і підтримку. Будемо сподіватися, що поезія повернеться до мого ЛГ, а Вам бажаю натхнення і любові і зі світами усіма майбутніми вітаю!

Не всі повибивало, маєте рацію Патаро! Деякі залишились, а деякі довелося вставити. Дякую за вітання різдвяне. Я рідновір, Патаро, наш Божич-Сонце народився ще 21 грудня, в день зимового сонцестояння, після якого день починає збільшуватися, а отже Божа сила прибуватиме! А Новий рік святкуватимем у березні, після весняного рівнодення. Так що Слава українським Богам і Велесу, зокрема, який дає усім поетам натхнення!
А Вас вітаю з Вашим наступаючим святом!

Так, не покинула, Маріє, в останню мить підставила плече.

Той Пегас норовливий попався та все ж з Парнасу Вас не скинув. Можливо твір разом з коментарями і мені допоможе. Дякую, що не даремно Вас відкрила, ще не раз вертатимуь.