та отож))) я теж їй співчуваю. власне, це одна з небагатьох речей, що була написана не на власному досвіді, а на основі поетичної емпатії. рада, що мені вдалось передати настрій)))

"незбагненні нетрі жіночої душі" - як сказав хтось)))

... але, Іване, "вдячності" у тексті не було ;)

на такому етапі у взаєминах - "образи, розчарування, і терпкої забутої ніжності" - її не може бути навіть попри всю незбагненність жіночої натури.
описана ситуація, як на мене, - початок кінця (чи наближення до остаточного кінця?) стосунків.
принаймні, це стосунки в яких вже НЕМАЄ кохання...

і, якщо відверто, згодна цілком з коментарями до вірша Ніни Сіль - у фіранку таких чоловіків, у фіранку ;)))))