Ну, як справжній лицар: "Заспокойся, заспокойся, мила... я тебе щас сам налякаю - мало не буде" - і "пекельними" словами - в лоб! :))

Перше враження - це пише майстер, якому нічого не варто, наприклад, зупинившись біля "Жінки з веслом" звіршувати про нех - і це вийде антично. А про будинок у стилі "ампір" - класично. Тобто, відчувається легкість у підході, бо написане (звіршоване), як мені здається, не виникло під тиском якоїсь штучності.
Останній рядок важко читається. Збіг приглосних двічі нагадує про себе. Таке буває, коли після легкості у викладенні треба зупинитись і причепурити те, що виникло, яким би майстерно виконаним воно не здавлось. Загалом воно таке, але... І я не роблю висновків, а відгукаюсь.

З повагою,
Г.С.

Якщо поцікавитись цим віршем як піснею (а така, як мені стало вже відомо, існує), то я мушу сказати те, що за своєю мелодією вона мені нагадала іншу: "Тіше, люді, раді бога, тіше" - пісню моєї юності. Відчув тонкі нюанси пісні, яку чув у виконанні В.Маркіна зі словами: "пєрчаткі снімеш прямо у двєрі, нєбрєжно бросіш їх на подоконнік", а це - чітка ознака шлягеру. Отака Ваша пісня.
І нічого страшного у цьому факті немає. Одними і тими ж акордами, але за умови різних комбінацій та прийомів гри (наприклад, піцікатто і стакатто) можна виконати безліч пісень.
Мені однаково подобаються ті, що я знав до Вашої (і супроводжував грою теж, бо у нашій компанії неможливо було не знати акордів, а грати можна було, як кому вдавалось - інакше не бути тобі у цій компанії), і проспівана Вами.

З побажаннями наступних успіхів,
Г.С.

То що тут за пристрасі?

Гаррі, дякую за увагу...)))!

Михайле, конструктивна розмова!)))

ці слова мабуть давно назовсім.. .
хоч уже немає дому тай таке

Вітер він не просто п*є твоє саке
він бере усе. І я кохаю осінь.. .



-)

а Вітер, виявляється, не просто Ночі,
а Вітер, виявляється, ще і співочий! :)

Твоя поезія україномовна стала більш витонченою! Вітаю, брате!!!)))

Дяки! Але це твої фентезі)))