:)

Сантосе, сонечко, ви позитивна людина.

Та в поезії, поки що, як С.Сосєдов у танцях. Не ображайтеся. Вчіться. :)

Ура, нарешті критика пішла!!! але Ви б шоч поконструктивніше сказали б в чому на вашу думку цей вірш такий незграбний(якщо я правильно поняв порівняння з соседовим, бо не дуже знаю хто це).
так от вкажіть будь-ласка: що конкретно технічно написано в цьому вірші неправильно, чи не звучить щось?, бо сам вірш написаний як бажання показати що в думках і словах неможливо сприймати навколишній світ, слова як такі тут непотрібні, наваленістю слів у цьому вірші я хотів підкреслити їх непотрібність, я ще й рядки спеціально злитно написав не розділяючи їх куплетами, щоб показати як безперервно мозок плодить свої думки.

Ну а якщо ви вважаєте що взагалі всі опубліковані тут мною вірші недостатньо там якісь... шо треба ше вчитися... ну не знаю аргументуйте...

Ну і дякую за коментар, радий що мої віршики віють позитивом і даже справляють про мене враження позитивної людини, може я такий і є в глибині душі. бо вірші стараюсь писати від душі.
Спасибі=)

...дівчинко мила,
штампи – твоє намисто,
хлопчику любий,
бранце химерних текстів,
діточки рідні,
жертви лі-те-ра-ту-ри...

(Ганна Осадко "літературщина") - до речі, ще є у стрічці "Останні надходження").

Коли я був такого віку, Ос Сантосе (а ні, мені тоді було, здається, 17 чи 18 років), я надсилав свої вірші в журнал "Юность" у Москву, звідки отримував розгромні рецензії у кілька сторінок на оті кілька строф моїх віршів. Бажаєте, аби я продемонстрував, як це робилось, на Вашому вірші?)