То така тематика. Завтра може бути інша.
Мені після свята радісно. У когось, можливо, болить голова, а мене - ні. А здоров'я - це настрій. І держава - це теж настрій.
Від Княжичів до серця України - Києва, пряма дорога з новою напівкільцевою розв'язкою.
Запрацювала і друга половина Дарницького шляхопроводу.
Азаров каже, що ці копійчані позички МВФ (на які він дуже розраховує) Україні не потрібні. Сама вже зміцніла настільки, щоб давати іншим.
На Хрещатику учора влада давала святковий концерт. То дрібниці, що у деяких співачок обличчя не першої свіжості, а всенародна радість нагадує іншу - оту, під прапорами на вудлищах.
20 років... Скрутити б їх взад...
Вінницю не перевіряв. Але в ній буваю. А чомусь не перевіряв. Невже помиляюсь?
З повагою,
Г.С.

Так, Костянтине. Радянськими "Катюшами" це місто було зпалено до стану попелу. Уперше горів ракетний фосфор. Гітлер був у розпачі, але його ніхто не х'тів чути. Це героїчне місто.
Деяких політиків і партай-геноссе теж спочатку бояться, а потім ігнорують.
Сила перемагає.

Я вкотре чую про свій талант, а все одно не звик.
Дякую.
Та я не хочу його являти, бо, НМСД, його немає, а є тільки я - людина, яка щось вміє, і всього потроху. Завтра копатиму картоплю. Вона якраз увібрала усе - і вологу, і ультрафіолети сонця. Дозріла. А я - ні.

З повагою,
Г.С.

А все одно це - не привід радіти.
Вони здаються класними.
Та смішними - щоправда, не всім і не дуже, але чому б не посміхнутись?
Поетичні п'єро бувають смішними, а занадто серйозні гамлети - не менш такими ж...
та все одно щось треба обирати.
А потім виглядати смішним або занадто серйозним :)

З повагою,
Г.С.

О як...
(Кокетливо) Не знав я про талант. А оце чую вдруге. Дякую.
(По-діловому серйозно). Оце коситиму картоплиння, а потім мотоблоком вивертатиму картоплю. Ото талант - пристосувати мотоцикл для цієї тонкої роботи. Коситиму звичайнісінькою косою, а серпом допомагатиме сусід. Це його мотоблок. Потім обідатимемо. І це талант - набратись так, щоб співалося з обідньої пори до глупої ночі, а вранці щоб голова не тріщала, як стиглий кавун.
А лімерики я додаю, бо коли працюєш, то обов'язково повинна працювати і голова, бо нею треба не тільки їсти, а і метикувати, і творчо розвиватись.
Я не бачив Ваших лімериків. Зараз подивлюсь.

З повагою,
Г.С.

А для вар'єте (мій ЛГ тільки що цікавився у вінничанина) потрібні були високоногі дівчата-кізки без деякої частки твердих моральних і високих фундаментів своєї поведінки. І щоб усі мали театральну, або, як мінімум, танцювальну освіту.
Ото і шукає.

Мене важко захвалити, бо для того, щоб я почав пишатись, мені кількох схвальних слів замало. Для цього потрібна масштабність. Можливо, якийсь бенефіс. Та я не ювіляр і не небіжчик, то чи є привід мене нахвалювати? Особисто я себе не вважаю талановитим, а здібним. А ще - винятково толерантним і уважним до порад, подяк, уваги та зауважень.
Вказані Вами рядки я перевірив. Мені вночі мерехтіло в очах від кабачків, а лімерики я дописував саме вночі, розмістивши їх у часи надвечір'я. Вони з кожним днем будуть ближчими, бо годинники цього року ми не переводимо. Нарешті дочекались. Бо куркам і півням ідеї цих часових пересмикувань не второпати.

З повагою і подякою,
Г.С.