Ну слава богу, а то мені вже стало душно, молода красива журналістка і якийсь старий чи не дуже, але потворний, в першу чергу духовно чиновник. і українська красуня. подумати тільки, заробляє тілом, яке належить всій нації не на хліьину, щоб нагодувати четверо діток, а на місце в редакції якоїсь районної газетки. На місце за порожнім столом і склянкою холодного чаю. І поряд старі грнзи, тераріум справжній.
А хочеться польту души, романтики! Поряд лексуси з ферарі, парфуми і музика, красені в стилі Преслі і товстуни з кишенями повними кредитних карток. Так неможливо втриматися від спокуси коли ти молода, красива і розумна. Еге ж!
Може в моделі податися чи в помічниці до якогось депутата, хай не народного для початку?
Заради справедливості слід сказати, що в епоху Лесі Українки і Франка навіть пари україномовних видань не було. А їх портрети на грошових знаках друкують тепер. Правда життя в них було зовсім без феєрверків, балів і турне.
А що, з російською так сутужно, що копірайтити можна тільки українською? Тарас Шевченко і Старицький заради хліба насущного писали російською, але від цього не перестали бути українськими письменниками. А тут не твори, а звичайний рерайт.
Так що, лише противізм фанатизму натуралізму лише зупиняє наших красунь від задоволення фізіологічних потреб і власного самовдоволення новітніх міщан во дворянстві?