Перепродаж є найлегшим шляхом виживання у смутні часи для більш-менш чесних верств населення. А добробуту зазвичай досягають маніпулятори, котрі або самі є високопоставленими бюрократами, або якимось чином наближені до бюрократичної верхівки. Ці потвори самі відверто закони не порушують, вони просто створюють умови, аби маргінальна частина суспільства зробила брудну роботу за них. Яскравий приклад - гроші, зароблені на металобрухті. Були створені умови для суцільного розкрадання як майна звичайних громадян, так і підприємств. Люди навіть самі здавали за копійки на пункти прийому металу те, що встерегти від крадіїв не було змоги (наприклад, ємності для зберігання води та труби для поливу у садах). Я знаю не один приклад, коли люди, намагаючись створити власне невеличке підприємство і виробляти конкретну продукцію, так і не змогли пробитись крізь стіну перевіряючих, дозволяючих та кришуючих з протягнутою рукою, котрим так кортить грошей і бракує розуму, що вони намагаються доїти корову, що ще навіть народитись не встигла. Бюрократична система нашої країни , мало того, що сама по собі уже є злом, гальмом на шляху прогресу, так ще й усе ще совкова на усю голову. А оскільки власне існування треба виправдовувати і доводити суспільству його необхідність, представники бюрократії дуууже красномовні, вони не полінуються і «на сполох бити», і «молодь виховувати», і «вчити правильно працювати і жити», бо у кабінетах зади відрощувати, це вам не мозолі на руках коло верстатів , не тяжка праця селянина коло землі чи худоби, не «гарячий цех» для нервової системи у школі і т.д., і т.п.

Дякую, Валю. Казати - справа не тяжка...

Так... Дякую за розуміння, Інно.

Був такий варіант, Гарріо... Але можливість додати малесенький акцент переважив...

Знаєш, Вань, я інколи думаю, що фізично стерти з лиця землі яку-небудь гидь було б патріотичніше, але, поки є що втрачати, не кожен наважиться переступити загальнолюдське «не убий». А так що, слова, слова…

Сильно - це коли в результаті щось змінюється...в даному разі це навряд чи... Дякую за коментар, Світланко. :)

Так, Нінель, нудить... Інколи вони навіть не розуміють, як потворно, примітивно до ідіотизму виглядають зі своїм показним "патріотизмом"...На жаль, сфера творчості від таких теж не захищена...

Прикро, але за тим "маємо, що маємо" стільки понівечених доль, розтрощених мрій, втрачених можливостей і загублених життів, що аж жах проймає... Дякую за коментар, Юрію.

Дякую, Олю. Мені правда не байдуже до тем, на які пишу. Так інколи кортить стати ятаганом чи ще чимось колючо-ріжучим...
Але, чесно кажучи, гратись мені більш до вподоби.:)