Дякую! Дехто каже, що різкувато утнув. А дехто відразу і не розібрав, що тут не про різні вектори у політиці, а про те, щоби бути гідними зватися людиною. Ну, нічого, з усіма можна порозумітися. А рука у мене, справді, чомусь важка. От і вийшло сильно.

Дякую Вам! Я розглядав "морозно" у першому варіанті, як тільки почав складати слова у рими. Знаєте, чому зупинився на цьому? Вірш алегорично-іронічний і оце слівце - "свіжо", нехай і з наголосом на другому складі, чомусь мені жаль заміняти. Воно легше і веселіше. І жанр дозволяє переносити наголоси (іноді). Пам'ятаєте: "Тиха укрАинская ночь..."?

Це буде якесь дивне прозріння. Насправді, вони не менше нашого клянуть "свою" владу, бо вона крім злиднів нічого за ними не закріпила. Але "шахтарський характер" (читайте "відсутність власного мислення") і насаджувана ненависть до областей західніше Дніпра не дозволяють поступитися у протистоянні Схід-Захід. Я був у Києві з 29 листопада по 1 грудня і бачив наш майдан. Це зовсім не ті люди, які блукають вулицями Донецька під синіми прапорами. Тут, у Донецьку, тільки мат, злість, похмурість. А як інакше? Ті погані тому, що... не знають чому, але погані. А ці дуже погані, але ж це наші поганці. І тут коли стають чоботом на лице звикли лизати чобіт, хоча на словах всі такі герої. Це не український характер. Відчуваються наслідки примусової русифікації регіону у попередні історичні епохи. Вибачайте, коли сильний б'є по пиці, тоді битий придуркувато посміхається. Таке явище не українського походженя. Людей важко винити у цьому. Так виховали.

Привіт! Я теж радий.

Перевіряю свої думки, а потім вже пишу. Ось у цьому випадку, маю перевагу, проживаючи у Донецьку. Порівняв загальну атмосферу там і тут. Дякую, Алісо!

Тим більше зміст оцих рядків має право на істинність!