…і цей штрих додає до мого досвіду розуміння того, що так звана ноосфера Вернадського формується із еманацій всього сущого на землі: аур, образів, егрегорів, які притягуються чи відштовхуються, в залежності від якості потенціалу, або, іншими словами – пересікаються в процесі творчого польоту думки.

Чиста філософія або філософія чистого розуму – це вотчина Ярослава. Я розумію, що час «грубого і зрімого» вже проходить, звільняючи місце гармонійному поєднанню філософії із сущим, але куди ми дінемось від останнього, що вивертає нутрощі, коли стосується нашої занадто дорогої сусіди.

Не так уже рідко й у самих добропорядних росіян виникало "физиологическое отвращение" до ментальності своєї нації і до влади, і до люмпена. Очевидно суспільство має і душу, і нутрощі. Як метафору можна зрозуміти і прийняти.

Із гарними словами і квітами Ви завжди очікувані на моїй сторінці.