"А не ісусу-чужаку" - не згоден із цими словами.

Приєднуюсь до Володимира, також не згоден із цими словами. Ісус є Ведучим Ієрархом в планетарной Ієрархії Землі.

Ці баєчки розповідайте комусь іншому, будь ласка. Ви не знаєте нічого про українських Богів і цим не цікавитесь. "НАробив ти, Христе лиха" - писав Тарас Шевченко в у вірші " Сон".

ВІн звертався до Ісуса, пишучи:

Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою з німають,
Бо нічим обуть
княжат недорослих"

Бог бачить, та мовчить, ось що творять з українцями зайди, чужинські охристиянені пани.

Хіба зараз не те саме робиться?

Явленними будем піч топити,
А кропилом будем брате,
Нову хату вимітати...

Я - за нову хату в Україні, як Шевченко.

А Франка замордували християнські попи за книжку "Сотворення світу". За нищівну критику Біблії. Ви ж не читали цих творів, а обмежуєтесь голослівними ствердженнями.

Ісус був звчийною людиною і похованим у фамільному склепі - так писав єврейский пророк Абулафія, стверджує всесвітньовідомий романіст Фелікс Ванденберг.

Наша Біблія - це "Велесова книга" - молімось Богам, щоб мали ми чисті душі і тіла наші, і мали ми життя з праотцями нашими, в Богах зливаючись в єдину правду, так оце єсть ми- Дажбожі онуки.

Оце читайте і може, прозрієте хоч трохи.

Маєте рацію, пане Ярославе, щодо Ісуса як людини, а не сина Бога, як його потрактували заінтересовані в цьому та всупереч віковим народним віруванням, насильницьки змусивши поклонятися йому, навіть відсторонивши Всевишнього.
Щоправда, варто згадати, що культ Ісуса хай і кривавицею начебто зблизив народи і спричинився до розквіту культури.

Зачарована Вашою сповіддю, пане Ярославе, таке відчуття, наче щось прорвало дамбу заборон.
Хочу Вас підтримати, бо важко йти проти течії....
Не нам вирішувати, що правда, а що - ні. Та відомо, що Біблія й інші християнські книжки писані з давніх єгипетських і іудейських легенд і досить точно їх відтворюють. Писані людьми і переписувались під кожну конкретну потребу задля розповсюдження серед інших племен і народів.
Відомо також і те, що самі іудеї ні цього бога ні цієї віри не сприйняли, а залишились вірними своїй старій вірі прадідів.
Не секрет, що християнські церкви на території Києва, як от Іл’їнська церква, існували ще до прийняття християнства в нашій стародавній державі, проте, були й інші релігійні течії і це тільки підтверджувало толерантність нашого народу і держави, а також високорозвиненість культури русів-язичників – саме це дозволяло нашим прапредкам з повагою ставитись до інших вірувань і не перешкоджати їм, як на той час робили майже в усіх країнах.
Бабка Володимира, княгиня Ольга була християнкою, проте син її Святослав чужинської віри не прийняв. Вона ж хрестила свого улюбленця Володимира, майбутнього хрестителя Русі, потайки від Святослава (за легендою).
«Прийняття християнства» - то був політичний жест і вимога часу. Руські князі знались на дипломатичних маневрах краще за всіх сучасних очільників держави. Проте дивне те прийняття, коли приймаючи християнську віру він був удруге охрещений, що заборонено християнством, взяв собі нову дружину, перебуваючи у шлюбі – то чи було то прийняттям, чи мало стати маневром? Політична ситуація показує, що він виграв. А чи було повальне хрещення у Дніпрі, чи валили ідолів – то вже легенди, придумані за часів Петра, який боровся із старовірами і козаччину вирізав до коліна, зламавши хребта, щоб не боронила своєї віри, землі і традицій.
Від, так званого, Хрещення Русі до прийняттям віри населенням пройшло багато століть, а за часів поляків і москалів нас гнали то до католиків то до православних, та й досі християнство не дало нам чогось такого, щоб ми забули свої колядки і щедрівки на Коляду, Весняні свята сонця з короваями та писанками які перетворили на Пасху (ні в одній країні світу таких писанок не має і такий куліч не печуть), Івана Купала, Маковій- свято достигання маку, який зараз заборонений, Спас- одне із свят збору врожаю, Покрову-що боронить землю, народ і воїнів тощо.
Відомо також, що тут в нашій українській землі віру не сприймали і козаки-січовики не тільки були захисниками землі а й захисниками віри, яка відрізнялась від тих, які нам намагались нав’язувати. За це козаки й нищились від Петра й донині і нищилась наша справжня історія – книжки вивозились із Лавр у Москву, а архіви за часів СРСР горіли не один раз.
А діти наші не навертаються до християнства, вивчають древні вірування, шукають в них відповідь на ті питання, яких не дає християнство. Їм відкрито історію не від Петра і КПСС, а ту, яка відома у світі. Вони мають доступ до всесвітніх бібліотек через І’нет, крім того, зараз інше викладання історії, ще не дуже гарне, проте краще, ніж у СРСР. То від нового покоління я почула такий висновок – «Відколи прийняли християнство – Русь стала занепадати і аж до сьогодні. А міжнародне іудейство Христа не сприйняло і своєї віри не зреклося і досі найзначуще в світі.» Я хрещена, як і багато хто з нас, але віра моя не релігійна……

Дуже дякую за такий розлогий і розумний коментар, дорога Галино, дозвольте Вас так назвати. Бо не всі завдають собі труду розібратися, що й до чого! А чого Шевченко так писав? А Франко? А чого Леся Українка сказала, що ніщо так не вбиває душу, як християнство?! А ще є інформація, що при хрещенні убито 9 мільйонів (!) людей. Це як за голодомору 1932-33 рр., тільки тоді українців за переписом 1929 року було 77 мільйонів, а в часи Київської Русі - Дай Боже, щоб 20! Кожного другого убив проклятий хреститель - рівноапостольний блудник Володимир - геноцид, страшніший голодомору учинив. Євреї придумали Ісуса, як колись шумери обожествили після смерті Гільгамеша, і отримують позитивну молитовну енергію на свій млин. З півсвіту смокчуть її. Оце молодці! А ми нищимо одне одного. Ну та вони ж нас навчать і любити одне одного! Спасибі їм - великим нашим і всього світу вчителям. Умійте любити одне одного і підтримувати не зважаючи ні на що, як євреї, і весь світ упаде до ваших ніг! І придумайте для інших народів свого Бога і примусьте ці народи в нього повірити! Будете напоєні енергією, як мільярди упирів! І все Вам буде під силу! Молодь не така зашорена, як наше покоління, вона скине це ярмо. І суспільство буде сильніше і справедливіше! Ще раз дуже дякую!!!)))

Думала не коментувати... Але дуже Вас люблю і поважаю, Ярославе, тому не можу змовчати.
Віра - це таке особисте, інтимне, сокровенне... Я не хочу і буду нікого ні захищати, ні звинувачувати. Ні пояснювати, ні виправдовуватись. Це не має сенсу.

Просто скажу... так провсяквипадок, що Ваш вірш і коментарі під ним ранять мою "вбиту християнством душу", тому що моя душа ЖИВА, як не дивно.

І ще... тут на ПМ у мене є два цикли на біблійну тематику, багато віршів було опубліковано про духовне і Божественне, як я це розумію. Скажіть, хоч в одному - був якийсь камінь у город рідновірів? Були якісь звинувачення, ненависть? Ні. Коли й було згадано не_всує у якійсь поезії Ярила чи Ладу - тільки з повагою. Бо шаную нашу історію.

Вибачте за відвертість, дорогий Ярославе, але Ви мене дуже засмутили. Якщо Вам, звісно, цікаві мої відчуття.

Натхнення Вам!

не буду

Дорога Любочко, що я Вам скажу на це... Зверніть увагу на дату написання вірша. Йому вже 18 років. Я на ПМ років 7 друкуюсь. І протягом цього часу не друкував цей вірш, бо знав що він різкий і не дуже толерантний стосовно християнства. І що цей сайт - західноукраїнський переважно, хоч тут багато колег із сходу і центру і що тут багато християн, в тому числі і Ви.
Але деякі поети дозволяють собі у віршах писати, що ми всі тут - християни, називають язичницьких кумирів божками, ідолами і мене це так само ранить, як і мій нинішній вірш ранить Вас. Мене Юрко Лазірко називав найтолерантнішим рідновіром на ФБ. Цей вірш - удар у відповідь на вірш Ігоря Шохи "Позачергова черга" і де є рядки: До яких не тулимось богів,
а поети – християни ніби,
у молитві, як Ісус велів,
і у гніві ганять ворогів,
і в любові…
І немає
німбу.

Я люблю правду, і не люблю, коли розписуються за всіх і за мене, що всі ми тут - християни. Я про це написав у коментарях до його вірша і саме тому опублікував цей вірш, хоч і не дуже хотів. Але мусив. Я воїн, якщо ображають мою віру, я стаю на захист, б"ю у відповідь.
І крім того, як я вже говорив, це - моя позиція громадянська. Я вважаю, вслід за Тарасом Шевченком, Іваном Франком і Лесею Українкою, що християнство - мертводуха рабська релігія і якщо ми від неї позбавимось, нам усім стане краще. Ви з малку були виховані в християнстві, Ви, Любо, можливо, іншого не знали. А я знав, замислювався. аналізував і вибрав собі віру більш справедливу і рідну, яка дасть нам силу стати господарями у себе вдома. Ось Галина Кучеренко і поет з Ізраелю Іван Потьомкін пишуть, що євреї не визнають християнства, дотримуються своєї віри. І могутня і сильна нація. То чому б нам, українцям, українцям, не робити так, як вони. Почитайте Франка "Сотворення світу". Воно є продажу. Може Вам щось нове відкриється. Вже й Далай Лама сказав, що люди не хочуть бути рабами Божими, а хочуть бути господарями у своїй хаті. А в язичництві наші пращури були такими. І це - вихід, це шлях виходу із нинішнього тупика, в якомуми опинилися з цими обставинами і цією владою і цією релігією, яка дає змогу владоможним замолювати у церкві свої гріхи і далі красти і обдурювати нас. Може досить уже? У Кузана, Володмира Коломійця, Михайла Шевченка, Тетяни П"янкової вже є поезії на язичницьку тематику позитивні. Хоч дехто з них був ближчим до християнства раніше...
Щиро бажаю і Вам натхнення і прозріння!))

З Вашою тезою важко не погодитись, Лесю! Бог охоплює все і вся на Землі і поза нею. Але називати його слід по рідному, по своєму, тільки тоді той, хто це робить, отримає силу і допомогу зверху. А якщо ні, то буде, як у вірші Тараса нашого:
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений стоїть.
А на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає.
Небесний царю, суд твій всує
І всує царствіє твоє.

Як це актуально звучить для сьогодення!

ДОЗВОЛЮ СОБІ ПОВЕРНУТИСЯ ДО ВАШОЇ СПОВІДІ:
"...О нагострися, нагострися
Народний той сердечний слух,
О відродися, відродися
У наших душах вільний дух.

Коли в них справді залунає
Могутній хор своїх Богів
То яра сила забуяє,
І нас ніколи не здолає
І найсильніший з ворогів."
ТАК І БУДЕ.
Відповідно до книги Велеса, наші пращури спостерігали рух небосхилу навколо Полярної зірки:

Сварга - це також і Зоряне Небо, іменоване Колесом Сварога. Складний пристрій цього Колеса. Воно укріплено у Полярної зірки або Седава - зірки , на Стожарі-Стлязі - небесної осі.

Воно провертається навколо Стожара за одну добу і робить оборот за рік. Саме ж повільне, відоме тільки осяяним мудрістью обертання триває близько 27 тисяч років. І це призводить обертання до того, що повільно змінюють одне одного зодіакальні сузір'я , видимі в момент весняного рівнодення на Півночі. Цей час називають Добами Сварога. Вони діляться на дванадцять зодіакальних епох, кожна з яких триває трохи більше двох тисяч років.

Сонце рухається по поясу сонцешляху і переходить за одну зодіакальну епоху з одного знака зодіаку в інший. Нині ми із лютої епохи Риб війшли в епоху Кришня-Водолія.

Обчислює тривалість епох і тривалість Днів Сварога, бог часу - Числобог.
"И Числобог наши дни здесь считает,
он говорит свои числа Богам -
быть Дню Сварожьему, быть ли Ночи.

Книга Велеса , Тригл. 21 "

Повільно обертається Колесо Сварги. Його рухає сам Перун Сварожич. Числобог каже йому числа, а люди молять Перуна., щоб він продовжував стежити за світопорядком, за обертанням Зоряних Коліс.
"И Громовержцу - Богу Перуну,
Богу битв и борьбы, говорили:
Ты, оживляющий явленное,
не прекращай Колеса вращать!

Книга Велеса , Тригл. 4 "

Переходять стрілки Космічних годин з одного знака зодіаку до іншого. І в новому знаку, в нову зодіакальну епоху, сили Космосу проявляють себе згідно із Законом, даним у Ведах.

Молодець, Олександре, радий, що завдали собі труду вивчити і осмислити нашу древню спадщину. Працюйте далі і не дуже піддавайтесь математичним химерам. Працюймо над власним просвітлінням!)