олена пише в телефончик
прозору норму три строфи ~
& що лібідо їй чи десь там
кайфИ

(modus vivendi poētae)

не ходить гриць на вечорниці
до пустодзвонів і музик
космічний вакуум в ефірі
дратує zik
відкритий канал

олена нині звецця лєна
купляє івроше парфум
теперка за пієта в неї
мейнкун

мейнкун прив'язаний до дуба
і ходить лапами всіма
його шукав шнапсфюрер юстас
казав нема

зносив данило третій посох
пустелю двічі обійшов
ходив до вітру кликав сонця
агов
house of the rising sun

це ж звісна пісня про тюрягу
або народний типу блюз
& про батьків з яких нащадкам
ноу юз

у "пиріжках", як я сьогодні з'ясував, повинно бути все неправильним: рими не римуються, значення не збігаються.
але думка таки присутня і зв'язок з реальністю теж. можливо, лише у випадку з "пиріжками" нашої "кухні".

також згадалася російськомовна версія: караван, пустеля та все таке інше. пісня мого юнацького подвір'я.

в нинішні часи ай-ті знайти переклад нескладно.
мені в даному саме випадку виконання припало до вподоби.

та і хто коли вчитується в ті тексти або прислухається до слів. о, я вас умоляю.
вірші оцінюються за маятниковою шкалою "подобається/ні".

наразі випала якраз така нагода, щоби я про це сказав не під чиїмось віршем, а біля мого "пиріжка" з варенням.
була нагода і інша, але там "мертвий сезон" монохроматичного віршування. марно.

мені сподобалось виконання :)

ну так... можна створити і окрему тему ’комічні куплети’
і що завгодно-чому ні
я дивлюся на це все як на своєрідну кухню -
всі ймовірні проби & неймовірні теж

писати кондиційні вірші якось нецікаво стало на пмі
таке враження що нікому вони тут і не потрібні, правда?

вірші на поетичних майстернях вийшли з моди, такий блюз...

мені теж так здалося.

сльозлива лірика, грубі жарти, вбивча нищівна сатира. от що пишеться. щоправда, не всіма "на ура" сприймається.

має місце і краща поезія. вона є. ми її зрідка бачимо. та не факт, що авторів цікавить питання читацького бачення.
свої ходять в гості по своє. один схвальний коментар - це вже мало не успіх. десяток будь-яких інших - це як "лайки" на ФБ.

я шукав комічності у "пиріжках" - але стоп машина.
за умовами художньої ліпки римування зайве. а без нього - повна свобода.

отаке.
поки що "пиріжки".

сидіти писати складні вірші, вірші, в які вкладаєшся, немає сенсу. по-перше, їх не може бути багато. після такого одного можна закривати сторінку - і йти бозна-куди, не заходячи до солідної культурної установи. навіть якщо в неї зайти, то не завжди повернення може бути доречним, логічним і творчо висхідним. по-друге... є причина і друга. і відповідь питанням - нащо?

"пиріжки" певною мірою, поки що саме те. вони ж таки з чимось. і його не просять вичавити і викинути, як оце днями викидалося безліч багато чого іншого.

А як за межами "ПМ"? ) Пишуться надхороші вірші там, навколо?
Таке враження, що ми зросли розмірами світосприйняття - і кожен вже вимагає більшого і більшого, дійшовши до межі, до якої додати важко - хіба відняти.
Якщо земна наша творчість - це і дійсно розбудова наших завтрашніх світів перебування, то потрібне різноманіття і високого і не дуже.

Якщо новий автор приходить з іншого літературного ресурсу, а його на цьому не носять на руках, то частково можна визначити, що і як там, за межами ПМ. Там, де його носили або щонайменше не бачили недоліків у його літературному здобутку. Де не було критики, а були «лайки».
Це я про рівень читацького сприйняття.
Про рівень авторського сприйняття писати не буду, бо всім відомо, що самому любити себе зазвичай зовсім неважко. Про себе улюбленого писалося багато як про явище. І автори, які саме себе оцінять, мало цікавлячись бодай якоюсь мінімально відчутною критикою. Такі ж існують.
Щодо ПМ, то певна федералізація відбулась. Вона навряд чи передбачалася, але свою роль відіграв, певно, менталітет. Федералізація або розмежування виникло, і мені про них нецікаво писати. Виникли певні вищі оціночні школи поряд з нижчими. Як є – так є.
Для нового читача, певно, це візуально вагомо, а для мене – ні. Тому і набрався сміливості залишити свій коментар подібної тематики. Мені нецікаво ні читати, ні бачити тих віршів.
Не мій рівень.
Правила оцінювання виникли давно. Я колись вже надавав місцеву адресу.
І я згодний з положеннями цих правил. Автор творчо зростає – і отримує вищий бал. Вищий за попередній. Зупинився – то й на здоров’я. Пише одне і те ж, одного ж рівня, хіба що з лібраціями, то можна якось на це арифметично натякнути. І нічого страшного. Інфляція теж відбулася. Аматор може мати 5,5. Бозна-за які вірші. І автор поетично вищого рівня теж має таку ж оцінку. 5,25 – вже не оцінка.

Я не маю часу на широку дискусію і бажання – теж. Я висвітлив своє бачення і вирішив, що «пиріжки» мене вдовольняють, і сам сайт – також.
Його проблеми ми бачимо самі.

Дякую за увагу,
Ю. С.

вчора натрапилась фразочка Греґорі Корсо (ґуґліть)
’poets don’t finish poems they abandon them’
тобто в перекладі, поети не завершують поезій вони відкладають їх

якщо вдуматися

народ, альо, що за балачки прозою - ану все пиріжками ліпити!))

завидно?

можна додати наступну публікацію, анонс всі вже вивчили напам’ять напевно

ну то створюйте. ти ж маєш таку можливість. не треба мене чекати, я сюди не часто забігаю)

данило любить розмовляти
з тим люстром що собі зробив
царівна звідти визирає
креатив

Тарас Федюк (стор ФБ)
1 лютого о 22:03 ·
Насправді глибоко трагічний віршик з нового рукопису.)))

ЕНГАРМОНІЙНЕ

я тебе – таку паскуду –
не забуду все-одно
я тебе любити буду
як в індійському кіно

з перепою пересуду
уночі як жовтий князь
я тебе любити буду
так як ти не спромоглась

рік новий одсвяткували
зірка впала із небес
ти мене любила мало –
я й за це люблю тебе

рік старий новий в печалі
нагадав що я старий
розірвалися коралі
третій день як я не твій

будеш в глупу ніч – гадати
в глупу ніч – задму свічу
й наче чобіт через хату
в чорну безвість полечу