Пане Гундарєв, гадаю Курдіновський своє банально віджив, навіть на цьому сайті. Не треба бути пильним, аби помітити, що їхня тусовка значною мірою притихла і посіріла після однієї локально відомої події. Тож нічого просто звертати на них увагу. Посередність наших одіозних піїт особливо проглядається в такого роду їхніх "сатирах", адже там не накидано макіяжного лоску "лакримози-долорози", а все видано по сенсу, по техніці, по складності й послідовності думки, по масштабу (чи точніше - вузьколобості). Це - порожнє місце; настільки порожнє, що я би і уваги не звернув, якби не Ваш оцей твір. Просто забудьте. Тотальний ігнор - це максимум на що вони всі заслуговують і найтяжче для них покарання. Нехай і далі хизуються по-блату здобутим членством у аморфних організаціях, які компрометують себе останні років 20 не менше, ніж ООН і МАГАТЕ. А нам... та байдуже просто на них) Членів Спілки письменників у нас більше, ніж кандидатів наук (а ось ці останні, як правило - жалюгідні невігласи з купленими дисертаціями)

Долучатися на повному серйозі до дискусії із цими глибами поезії - це те саме, що долучатися на повному серйозі до дискусії із видатним політичним аналітиком Шарієм. Їх підтравлювати можна тільки по приколу і від нічого робити. Це як бабаку дати цигарку і прикурити, а потім зробити фотку і підписати, мовляв "бабак палить". Ну це ж дитячий абсурд для душі)