Мені близький такий настрій, коли хочеться посидіти біля вогню і просто подумати. Дуже гарно:)

Гарно, Варваро. Мені сподобалось. І як на мене, цим рядкам дуже личила б музика. :)

Дякую, Любо))
Іване, дякую, але я не музикант((

Варцю, таж не обов'язково, щоб Ти писала музику. То було просто побажання. А ну ж якийсь музикант почує і прислухається?

Хіба воно того варте?))
Дякую, Сашуню!

Музикант розбереться - варте чи ні. :))

Мо й так))

У когось травень, чи там - березень, а у Варці - осінь :о)))

Варю, знову гарно. Під мій настрій останні рядки такі:
І тепло, і м’яко... А ти тільки спогад у сні..
Вогонь? У каміні... А мрії і вірші - в мені.

Дякую, любий мій за увагу, подумаю, але мо щось порадиш?
З тепло, Варця)

Не еталон, звісно, але пойдет)) Зараз гляну.

Вуаля ;) -

И лето - не лето, и сны – словно изморозь в травах,
Не к месту совсем, и от холода пальцы болят,
Как будто беззвучный приказ, принимаю твой взгляд:
Нести на закланье мечту – вот единое право

Серебрянно, сыро и дождь – бриллиантов поток,
А пальцы все лижет голодный живой огонек

Стихи – не стихи, а страданий руина немая,
Не стерпит бумага, и вспыхнет чернил темный лик,
И боль загорелась – пожарище серое вмиг …
Сто лет пролетело со времени этого мая

Тепло мне и мягко, и ты – только образ во сне.
Огонь? Лишь в камине, стихи и мечтанья – во мне.

Давай швиденько окремим твором на своїй сторінці! Бо ж гарно))))

Варцю, взагалі-то моя російська залишає бажати кращого, не думаю, що варто це публікувати окремо :)))

Ну, як скажеш)))

Хіба може в Етюдах ;)