:))
Нарешті посміялася вволю. Якраз півроку ходжу «по інстанціях», то настільки воно мені в тему!...

Любі мої!
Радий, що мої скромні твори не залишають
вас байдужими!
Це - головне.
Бо всі ми (люди) свідомо, надсвідомо чи підсвідомо, шукаємо відповіді на одвічні
питання: хто ми? де ми? звідки і куди ідемо?
І я, так само, намагаюсь шукати...
В різних напрямках... Тому і вірші виходять
різні, по - нАстрою...
І щира правда (дякую, що помітили), що "філософія"
тут, таки - є. І добре, що ви дискутуєте з цього
приводу. Головне, щоб дискусія не перейшла в "агресію".
Доля всіх твердих переконань - стан нестійкої
рівноваги.(люблю "пофілософствувати", особливо
в компанії гарних і розумних дівчат :-)
Цілую! Ціную!
Щиро ваш, Сергій Руденко!

є філософія, з цим погоджуюся, але трохи з дивного боку вона обіграна. якщо я вас чим не-небуть образила, то вибачте, будь-ласка, бо не вийшло мені виразити свою думку достатньо чітко. в дечому мої висловлювання виявилися агресивними, але насправді я мала на увазі інше, але важко було виразити справді те, що мала на увазі і Чорнява Жінка мене теж не зовсім правильно зрозуміла. мене просто спантеличує, коли людина старшого віку (не в образу сказано) вживає лексику, яка більше притаманна молоді. зразу постає питання, звідки у людини такі знання молодіжного жаргону? мені в голові не владається, невже ж таки всі ми однаково спілкуємся??? )))

дивовижа...)))

Іриночко!
Я вже на тому рівні свідомості (нажаль), що бачу
набагато глибше, ніж відчуваю. В Ваших словах
ніякої образи не бачу - бачу лиш велике бажання
зробити цей світ гарним, і зробити тепер, і це прекрасно, бо я і сам таким був колись...
І саме це допомагає мені жити тепер.
(Довірливим, маленьким кошеням...)
А ще допомагає жити саме життєвий досвід,
завдяки якому намагаєшся сприймати людей такими,
як вони є і любити їх за це.
Що до сленгу, то це теж частина мого життя.
Іноді сленгові вирази набагато точніше "змальовують" ситуацію, ніж сторінки
"висококультурної" лексики, бо сленг - жива
народна мова, яка постійно розвивається, не завжди так, як подобається "закоренілим догматикам"...
Але світ яскравий і багатогранний...
Він був би нудним, якби в ньому була лише
класична музика(яку я дуже люблю), і не було б народної, естрадної,
джазу, реггі... І це - "кльово"!
Доречі, читав Ваші вірші... непогано, але зверніть увагу на техніку. Говорю це без будь-якої
зверхності, бо всі ми рівні... і це - прекрасно!

а як у вас виходить слідувати за часом у лексиці? поділіться, будь ласка, секретом))) от моя мама, наприклад, не розуміє більшості сленгових висловлювань...
а те, що в мене є бажання все бачити ідеальним, це точно так, ніяк не можу позбутися потреби до перфекціонізму)))...а як і позбуваюсь, зразу з"являється цинізм і нігілізм...)))

техніку намагюся вдосконалювати, звичайно. просто кидаю, поки що те, що є. потім осмислюю, вношу зміни, або ж взагалі переписую твір.

і за увагу до моїх віршів, дякую щиро!

Іруню, доню, все просто!
В юності всі почуття загострені, і природене бажання бути першим, і враження, що все знаєш,
і все - все можеш!
Але з часом розумієш, що все трішечки не так...
Це вже ознака мудрості. І коли остаточно станеш мудрою, зрозумієш, що втратила набагато
більше, бо "молодість не вернеться"...
Тож, зараз живи поки є можливість жити
в молодості... Люби до безмежності маму,
бо потім (нажаль) доведеться любити тільки спогади... Пиши вірші, лінуйся виправляти
помилки, не лінуйся вибачатись перед
близькими і далекими людьми, за те що можливо
зробила "не так"... Життя попереду!
Доганяй! Біжи дівчинко!

от почуття в мене вже вичерпалися по повній(((і враження, що не можу вже нічого(((лише спогади...лише біль і злість...