Ага, Чорунь... А шо буде на "два"? Бігти? Чи коронки золоті виймати? ;))))

О, ні, Зеню. В жодному випадку тут не має імітацій. Тут ніби інше. Просто наші милі красуні "говорять на тему". І цю тему підняла і придумала не Нікуся. Нікуся виділила у цій темі те, що її хвилює. Афродіта ж виділяє своє. І в кожної свої плюси. Афродіта більш досвідчена, більш цілісна. Ніка Новікова - образніша ( в рамках певної тематики), за рахунок того, що балансує на межах, ризикованіша. Так ризикувати юним дозволено і потрібно. Бо в них, ще не має тієї потуги, яка у випадку помилки руйнує світи. :)

Як на мене, в поезії (і в мистецтві взагалі) сутність ризику не в тому, що ризикуєш отим, що станеться, чи стається, а, в першу чергу, у тому, що провокуєш трансформацію минулого. Тобто, спочатку непомітно валиться минуле, а потім на руїнах зростають химери - особисті і загальні. І з того й іншого часто, густо століттями цілі народи не можуть вибратись :( Тому мистецтво - вкрай відповідальна річ. :)
Ось апологети модернізму дозволили собі колись ризик, перейшли межі дозволеного, і що ми отримали в 19, 20, поч.21 столітті?
Важливо триматися природної межі. І не ризикувати без вищої потреби :)

Ву хочете сказати же оті
[бла...бла...бла...бла...]
мумумумуму

це не здертий стиль?
Ну я тут вбачаю деяку схожість, але це моє ваєнне ІМХОчко :)
Звичайно - най ризикують - бо з чого ше тоді мо` буде насолоджуватись
(чи приколюватись. Хіх :)
Але це все жарти :))))

Зеньчику, який же ти проніцатєльний! Може тобі з чарівною Алісою скооперуватися, то й розгадаєте Таємницю Країни ПМ? =))))

Чим тобі вже старенька пісенька не вгодила, про Джо, який дівча застрелив? Квадратними дужками? Так Ніка мені відсипала трохи...
=)

Безумовно, Зеню, це не "здертий стиль", а лише специфічна розмова у певному спільному руслі бачень. Схожість є, але це коли жінки говорять між собою, часто і не зрозумієш, яка що сказала. :)

Щодо ризиків, то яскравий приклад із небезпечно трансформованими межами тут
http://maysterni.com/publication.php?id=24060
я на тій сторінці про це трішечки писав.

Єєєє, камандір любит вас всіх - афро-дітних, алісосних, череватих, нікірфітних, тощо-ватих :)))))
Ням-ням! Тіко не заскоро тікайте, бо камандір при звйоздочках, о. ;)

Зеню, любімо їх разом, в розумінні відкрито :)

Угу, Майстерні - нашим умом - нє панять.
Але чи треба? Нехай вони собі про своє, а ми про своє.
Треба мені шось нашкрабати у такому ж стилі.
Про наше наболіле...

Зеню, спеціально для червоних командирів є віршик не про "бла-бла-бла и му-му-му":

"С неба звездочка упала
Прямо милому в штаны,
Пусть бы все ему порвало,
Лишь бы не было войны"

:) Таке більше підходить ваєнно-збоченим силам?

Черунь - то вже бліже к тєлу -
Ой лю-лю, ой лю-лю!
Я тебе люблю!

Ну а шо - мій шедевр про граблі нічим нє уступає
шлюзам і солі з берегів! ;)
Чека на дельта-
плані. 8-/

Зеню, печальну повість ви оповіли.
"Бійтеся данайців і дарів їхніх..."
Ви знаєте, якщо за бідну Росію замовляти слово, то важливо говорити про печальні наслідки від якогось одвічного антимистецтва на її теренах, антирелігійності, дикої нелюдяності...
Цвєтаєва, Ахматова, Єсєнін, Бродський, Пушкін, Лєрмонтов, Гумільов, Мандельштам, Левітанський, Тарковський ... - це ж тільки виключення. А правда у жахливій багатовіковій нещадності і мряці на кожному кв.кілометрі її безкінечності. Життя - тайга, ведмідь - хазяїн. Особливо зараз. :(