Ось знов мене ти убиваєш.
Знов в моє серце ніж встромляєш.
Із серця кров з жалю й розпуки
струмком тече на твої руки.

Та ти цього не помічаєш.
Ти б'єш і б'єш. Ти убиваєш
мою любов, що так палала,
вогнем горіла й не згасала.

Як вітерець легкий та чистий,
брехню зносила всю барвисту.
І нелюбов твою терпіла.
Ночами сльози свої лила.

Ще мить... Ще мить, іще краплина,
й любов моя кудись полине.
Вона не терпить зрад й обману.
Вона не любить сліз омани.

Та більше цього вже не буде!
Вона піде й тебе забуде.
А я залишуся з тобою
вже без любові, та з журбою.

Ні серця мого біль пропащий,
ні сліз ти більше не побачиш!
Не відшукаєш в моїм слові
сліди колишньої любові!
2006