Кожного дня Ти відчуваєш щось нове ні це не нові емоції – це відкриття в собі нового світу, нового жанру. Ти граєш нову роль у кожному дні, у кожній хвилині свого життя, ти стаєш носієм свого щастя і будуєш нового себе. Ти зустрічаєш нових людей і починаєш сумніватись, такого поняття як довіра не існує в твоєму контексті… А що буде якщо?.. так саме ці питання ти задаєш собі.
Ставши дорослим ти входиш в гру, вона починається з дрібниць, але все ж таки ти йдеш добровільно але ж ідеш бо знаєш, що немає далі іншого шляху іншого вибору . Назву цій грі ми придумали самі, тільки от правила написані не нами багато хто з нас не виконує їх і потім страждає… нажаль. Це назва - життя і відкриває для себе це кожен по різному.

Чому ти так дивишся?.. Так просто
- Але ж не буває просто так!
- Буває, коли Ти подарувала світло…
- Я боюсь його дарувати , а особливо Тобі.

Ти знаєш, це ніби відчути тепло легкий вітер твоїх думок пробігає повз хмар смутку і ти не зважаючи на все хочеш віддати тій людині все, а особливо себе я і називаю це Подарувати Світло. Світло моєї душі проміння мого сонця.
Нажаль Ти не подарував мені його… я не говорю, що це кінець і що я не можу жити без тебе, ні не в цьому сенс не про те йдеться. Мені просто шкода, що Ти не зумів зберегти моє Світло проміння моєї душі. Тут не йдеться про шалену пристрасть і симпатію… йдеться про головніше, Любов.