Пороз’їжджались по домівках городяни.
Не ллються нині далеччю пісні.
Осіннє небо тче густі тумани.
Горить вогонь в самотньому вікні.

Засвітла, поробивши всю роботу,
Як завжди, візьме лупу із вікна,
А календар покине день субота –
Листок єдиний у руці трима вона.

Про кропиву глуху та корінь живокосту,
Горіхи та солоні огірки …
А за плечима крадеться дрімота
І вже субота випадає із руки.

І господарство невелике вона має:
Чотири курки, пес та два коти.
Старече серце повністю займає
Оця турбота – господарські клопоти.

Світліє дім, коли приходять гості
І тишу розбавляє здоровий сміх
Краплини суму, мовби при нагоді.
Повільно викотяться з-під повік.

Легенько плечі обняла дрімота,
А сон вже вимальовує панно.
А на підлозі біля ніг лежить субота.
Маячить вдалині нічне вікно.