ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.04.14 15:26
Оглядає вулиці
Безгомінна ніч, –
До парканів тулиться
Вздовж пустих узбіч.
Стала на обочині,
Вибившись із сил, –
Чи іти не хочеться
Далі їй звідсіль?

Козак Дума
2025.04.14 14:39
Не говоріть мені про бога,
не заїкайтеся про честь!
Вони втонули од знемоги
у цьому безмірі безчесть.

І не кажіть мені про гідність,
а за сумління – нічичирк!
Гнітить духовна світу бідність

Іван Потьомкін
2025.04.14 13:28
Щойно Мойсей з’явивсь на небі ,
Як янголи навперебій просити зачали
Всевишнього - не віддавать Тору людині:
«Як можеш Ти позбутися того,
Що виношував задовго до створіння світу?»
«Чи гідний цей чоловік такої честі?»
Незрушно дививсь Господь на

Юрій Гундарєв
2025.04.14 09:28
квітня під час виконання бойового завдання на літаку F-16 загинув український льотчик Павло Іванов.
Герою України було лише 26 років…

Літак F-шістнадцять.
Пілот - двадцять шість.
Замовкла рація.
Зупинилась мить…

Тетяна Левицька
2025.04.13 23:33
Моїх поезій чуйний режисер,
вишневих сакур садівник жаданий.
Я завагітніла від тебе і тепер
ношу під серцем сонце полум'яне.

Дві лінії на смужечці надій —
тест позитивний... гормональні зміни...
Перлини щастя на веселці вій,

Борис Костиря
2025.04.13 21:53
Минуле повернутися не може
Як цілісність, як цілий континент,
Та все-таки воно усіх тривожить,
Як вічність, переплавлена в момент.

Минуле повертається в частинах
Чи в образах, гештальтах і листах.
Минуле проповзе крізь павутину

Євген Федчук
2025.04.13 13:55
Спеленатий арканами він їхав на коні
Між двох монголів, що кінці тримали
І холодно на нього позирали.
А в нього думи в голові сумні.
Бо ж розумів, що смерть його чека.
Тохта слова на вітер не кидає.
Та ніякого розпачу немає,
Хай смерть йому і буде

Світлана Пирогова
2025.04.13 09:36
Слова для пісні від імені чоловіка)

З блиском котиків вербових сірі очі.
Зупинився, ніби дивиться весна.
А на вулиці струмки дзвенять співочі,
В серці ніжно виграє легка струна.

Приспів

С М
2025.04.13 08:50
пісня, яка є важливою у соціально-політичному тоні

а слова такі:


О Боже, придбай мені Мерседес Бенц
Всі друзі на поршах, а в мене регрес
Трудись, мені кажуть, немає чудес

Леся Горова
2025.04.13 08:01
Цвіти, вербО! Пручайся, кожна брунько!
Тягни до сонця листя і квітки!
Весняним святом відзивайся лунко:
Ось Він іде під пальмові гілки!

"Осанна!"- з уст дитячих похвалою,
А з кліток вилітають голуби,
Бо Отчий храм, забруднений хулою,

Віктор Кучерук
2025.04.13 05:24
Знову настрій у мене чудовий,
Знову щастям зогрітий сповна, –
Від твоєї палкої любові,
В серці квітне жадана весна.
Знов душа, мов настроєна арфа,
Ожила та чарівно бринить, –
Я дивлюся упевнено в завтра
І тобою милуюсь щомить…

Микола Бояров
2025.04.12 21:40
У двадцять я тішився Словом Святим,
Почитував бунінські твори між тим.
Мене й захопила панянка таврійська,
Сержанта тоді ще славетного війська –
Цікавили ж більше любов та інтим.

Життя освятилося смислом новим,
Коли пощастило побачити зблизька,

Борис Костиря
2025.04.12 21:33
Настільки все перевернулося!
Я не можу впізнати
навколишню реальність.
Чорне стало білим,
а біле - чорним.
Матерія вислизає
із-під ніг. Я не можу
вхопити за хвіст

Тетяна Левицька
2025.04.12 14:12
Заховали від світу сумнівні стосунки.
Гра на нервах не може будити в мені
поетичних мелодій чудні візерунки.
Суперечки закоханих — зливи грибні.
Четвертуєш мовчанням, караєш за вірність?
Гільйотина і то краще... раз, і нема!
Чи хіба гонорова, надмір

Артур Сіренко
2025.04.12 13:11
Я прийшов до брами,
А там самотній гідальго –
На Дон Кіхота зовсім не схожий,
Ані трошечки, ані на цяпочку,
Без коня й кіраси, але бородатий
І сивий як лунь навесні,
І старий як світ варварів,
Ключі мідні причепив до поясу:

Іван Потьомкін
2025.04.12 12:23
“Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови”.
“Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кассандра Рімскі (1982) / Проза

 Віолончель
Лука витягнув останні залишки диму з, хіба що, не розжованого бичка і жбурнув той у раковину, до витяжки заповнену брудними попільничками, філіжанками з недопитою кавою, пластиковими стаканчиками з присохлими чайними пакетиками і тарілками з тижневим строком немитості.

- Жеко, от скажи, на *** тобі ця Франція? - Лука одразу ж підпалив ще одну цигарку, потім підвівся і клацнув вимикач, переконавшись, що електроенергію й досі не дали, подумав про те, що це вже не аварійне відключення, намагаючись одночасно згадати, коли востаннє платив хоч якісь комунальні. Не згадавши, повернувся в початкове положення і зробив жест , ніби, від суцільної втоми, витираючи піт з чола, але витирати виявилося нічого.
На кухні було холодно, темно і тісно, тісніше, напевно, тісніше , ніж у підземних коридорах прославленої піраміди Хеопса. Разом із стилізованою під старовину гасницею, яку невідомо звідки притарабанила Жека, світилося тільки вікно в будинку навпроти, і млявий місяць убував, подібно нездійсненній мрії Луки отримати премію Каннського фестивалю за парочку чорті-як знятих на плівку короткометражок, що розповідають про нелегке буття алкоголічно-анорексичних онанистов, які живуть десь під Краснокутстком в почорнілій від копоті пічки-лежанки і паління коноплі,, хаті-мазанці.

Жека картинно поправляла мереживну бретельку чорного бюстгалтера і, періодично втягуючи цигарковий дим через мундштук, по черзі, втикала то у віолончель, що стоїть, без діла, в кутку кухні, то у свою чарівну гасницю, яку їй за двісті п'ятдесят гривень, по п'яні, купив один знайомий француз в сувенірній лавці, і якою вона неймовірно пишалася. Жека була дуже готично нафарбована і, незважаючи на те, що від сеансу кухонного сексу, косметика відверто розмазалася, обличчя жінки й досі демонструвало псевдококаїнову блідість, а тонкі пальці з облупленим чорним лаком додавали ситуації такої необхідної трагічності, що, мабуть, якби пан Вертинський був живим і діяв в нашому столітті, він би возив Жеку на всі свої гастролі. Для антуражу. Тобто, для меблів, бо ідіотизм всієї цієї кухонної псевдокінематографічності давно перейшов межі бананово-лимонного Сінгапуру, і залишилося тільки прикупити Жеці "горжеточку" , щоб злегка прикрити її "тонку шийку ", покусану Лукою в процесі бурхливого статевого акту.

-Не починай, будь ласка, - картинно втягнула дим Жека.

- А ще й не думав починати, мені, взагалі, більше кінчати подобається, - Лука зробив саркастичну пику, яка, на його думку, символізувала, що він страшенно задоволений власним сарказмом, - але я, правда, не розумію, на кой хєр тобі цей Париж, і цей твій борів, борони боже, тобі ж трахатись з ним, та він тільки до тебе торкнеться, ти і тріснеш .
-Можна подумати, з тобою я не тріскуюся... - Жека знову зиркнула на віолончель, - У мене просто вузькі стегна.
- Хyєгна, - плюнув в раковину Лука.
- Я дуже тебе прошу, не починай, - Жека спробувала проїхати дупою по стільцю, шкіра сідниць намертво прилипла до старого дерев'яного сидіння, і зі звуком старих скріплячих дверей, просунулася трохи далі, - ти одружений, Лука.
- Я розлучуся, все, що є, віддам тобі, - Лука поклав руку собі на серце.
- Що ти морозиш, - голосно зареготала Жека, - що у тебе є, придурку ? Віолончель, дві відеокасети з твоєю хворою фантазією і дитина від наркоманки. І, до речі, останнє - це те, що я б ще й забрала, от тільки останнє мені не належить.

Полум'я в гасниці загрозливо повільно зменшувалася, вакуумна тиша тиснула на барабанні перетинки. Налитими кров'ю, переповненими лопнувшими від нестачі сну і надлишку сигаретного диму, очима, Лука дивився на Жеку.
- Хочеш, віддам тобі віолончель? - практично схлипуючи , сказав він.
- Я буду жити в Парижі, практично в центрі, викладатиму там всесвітню історію і читатиму лекції для діаспори, - Жека, в черговий раз, перевела погляд на гасницю, ніби перетягуючи, телепатично кидаючи у вогонь обридлу тему, - мене будуть оточувати люди мистецтва. Перше - що я зроблю - покажу їм твої...
- Жеко, візьми віолончель, - Лука вже не приховував сліз.
- Бл_дь, ти вже до ручки допився! - вдарила кулаком по столу Жека, - Блаженний! Дослухай мене до кінця. Я цим людям покажу твої роботи, фільми твої, зрозуміло?

Лука дивився в підлогу.
- Підніми голову, припини цю виставу! Король показового самобичування! - розлючено закричала Жека, - Я оцифрую твої фільми, покажу їх французам, це по-перше, по-друге, ти міг би працювати віолончелістом, грати десь при закладі в бенді . Ти зрозумій мене, Лука, - Жека автоматично, точнісінько жестом Луки, витерла неіснуючий піт з чола, - я не маю можливості забрати тебе з собою прямо зараз, я повинна міцно влаштуватися сама, вийти заміж, отримати громадянство, гаразд, хоча б вийти заміж, а потім я перетягну тебе туди, обіцяю. Якщо не складеться з режисурою, а ти сам розумієш, шанси невеликі, я знайду тобі роботу в музичній сфері.
-Рятівнице моя! О, богиня! - Лука миттєво зістрибнув зі стільця і став перед Жекою на коліна, саркастично морщачи обличчя, - Як я жив до тебе, о, Євгеніє Людовіковно! Майбутня французька Королева Сонце! О, майбутня Медічі! Найстрашніша небезпека - інтелектуальна непридатність государя!* Таким вельможним персонам, право , місце в королівському палаці, а не на моїй обісраній кухні!

Поки Лука продовжував згадувати історію Франції, Жека мовчки підняла з підлоги джинси і светр, швидко вскочила в кеди, і відштовхнувши Луку рукою, попрямувала до вхідних дверей. В очікуванні ліфта, вона все ще чула його супруводжені історичними даними, крики, що переходили з сарказму в істеричний плач.
Дурний був ранок, але стрілка годинника на Держпромі, або де там, у Харкові ще залишились велитенські настінні годинники, вже пробила шість, трамваї встигли піти, і сівши в самий кінець одиночних сидінь, Жека відключилася до своєї зупинки, встигнувши поставити будильник на шість тридцять.
Далі буде...


*цитата Жака Бодена про Катерину Медічі




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-09-30 14:02:26
Переглядів сторінки твору 956
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.960 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.713 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2014.09.30 14:20
Автор у цю хвилину відсутній