ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поеми):

Самослав Желіба
2024.05.20

Зоя Бідило
2023.02.18

Тетяна Танета
2022.12.19

Софія Цимбалиста
2022.11.19

Емі Троян
2022.05.10

Анастасія Коноваленко
2022.04.25

Ліс Броварський Ліс Броварський
2022.03.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Серго Сокольник / Поеми

 Воровка (небольшая поэма-шансон)
ВОРОВКА ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА - ШАНСОН ( 16+ ) )

Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.

А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...

Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...

Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!

Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.

В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...

Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...

Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.

Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,

И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?

И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?

Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...

И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...


***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
автор: Сокольник



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-10-12 02:46:25
Переглядів сторінки твору 1275
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ІСТОРИЧНЕ
СУЧАСНЕ
РОМАН У ВІРШАХ
Автор востаннє на сайті 2023.10.12 16:11
Автор у цю хвилину відсутній