ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
2026.05.03
10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
2026.05.03
09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
2026.05.03
09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
2026.05.03
08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
2026.05.03
07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
2026.05.02
23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
2026.05.02
20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
2026.05.02
16:50
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
2026.05.02
15:48
Каравул! Знову цей поет Куриловський помирає у своєму вірші! Скільки можна це терпіти? А можливо, цього разу і справді помре? Якщо так, то я вже написав рекомендацію до Вищого Суду, після якої цей вторинний поет НАВРЯД ЧИ потрапить до Раю! Я вважаю, що та
2026.05.02
15:36
Явдохи де?...
Кругом самі Ельвіри!
Вони вже скрізь в прозорих гніздах Акви,
Ховають згенеровані клавіри
Під пильним гострим оком Бодгісаттви.
А Тростянець? А Рахів? А трембіти?
Яку хустинку загубили в горах?
Хто віднайде її під проводом освіти ,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Кругом самі Ельвіри!
Вони вже скрізь в прозорих гніздах Акви,
Ховають згенеровані клавіри
Під пильним гострим оком Бодгісаттви.
А Тростянець? А Рахів? А трембіти?
Яку хустинку загубили в горах?
Хто віднайде її під проводом освіти ,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Воровка (небольшая поэма-шансон)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Воровка (небольшая поэма-шансон)
ВОРОВКА ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА - ШАНСОН ( 16+ ) )
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
автор: Сокольник
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1091 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1091 seconds