Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.02
00:02
До притулку на Драгобраті
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
Припливли сомалійські пірати
І замовили ром,
Самогон з коньяком
І квитки в Сомалі з Драгобрату.
У генделику в центрі Варшави
Кучкувалися ліві і праві
2026.08.01
23:06
Не клич мене, любий, туди,
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
де я не бувала ніколи.
Можливо, ті райські сади
на друзки давно розкололи.
А може, їх зовсім нема —
цю вигадку тішить свідомість.
Де вічності чорна пітьма
2026.08.01
22:52
Перед очима зорепад серпневий,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
Цей чарівний емоцій феєрверк.
Мов рибки, ловить нічки вправний невід,
Чуттєвий огортає душу флер.
У зорепаді цім царина ласки,
У зорепаді цім любові пік.
Це Персеїди дивовижна казка,
2026.08.01
22:16
Мої слова звичайні й зрозумілі,
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
і не понівечені й не чужі,
а ті, що ними мати говорила
від щирої вкраїнської душі.
Вони творились вітром тихим в полі,
а ще в дібровах — птаством гомінким.
В них чутно голос мрійної тополі
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
2026.08.01
06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Воровка (небольшая поэма-шансон)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Воровка (небольшая поэма-шансон)
ВОРОВКА ( НЕБОЛЬШАЯ ПОЭМА - ШАНСОН ( 16+ ) )
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
автор: Сокольник
Раз парнишка на Вокзал заходил, на почту.
Выходя, плечом задел даму ненарочно.
Извинился, пригласил голосом несмелым
По рюмашке коньячку выпить между делом.
А девчонка хороша. С ласковой улыбкой
Предложила погулять , и конечно, выпить
согласилась от души. И рукой лаская,
Попросилась в номера. Томная такая...
Номер сняли, решено. Нежно обнимаясь,
На постели пьют вино, аж кровать промялась.
Поцелуи жарких губ голову дурманят,
И сплетенья ног и рук сладко сердце ранят...
Разыгралось от любви их воображенье,
И придумали в игре смелое решенье-
Дай-ка я тебя свяжу- девушка просила...
Дай глаза я завяжу- поиграем, милый!
Не унять девчонки пыл- сладкий яд излился...
Парень все ей разрешил, робко согласился...
И она его тогда вся зацеловала.
Утомила парня в прах. И сама устала.
В сладкой неге полегли. В дремоте дурмана
Встала девушка, и так утомленно в ванну
Шагом трепетным пошла... В ванной окунулась,
Тихо вышла в коридор... Да и не вернулась...
Паренек проснулся, сел, связанный в кровати.
Кое-как повязку с глаз сбросил... Где же платье,
То, что на пол сгоряча сбросила девчонка?
Как-то руки развязал... Засмеялся звонко...
Да. Украдены часы. Денежек немножко,
Да бутылка коньяку взята "на дорожку".
Слава Богу, что трусы, брюки, остальное
Все оставила ему, не взяла с собою.
Паренек оделся, встал, хлопнул громко дверью,
И поехал на вокзал, веря и не веря,
Что остался он один, что девчонкой брошен...
Завернул и в магазин, взял коньяк хороший,
И... при входе на вокзал встретился с девчонкой...
Ничего ей не сказал. Рассмеялся только.
Просто руку протянул- что ж ты мол, воровка,
Утомленного меня "развела" так ловко?
И девчонка на него смотрит, улыбаясь,
И смутилась. И часы отдала, смущаясь.
Ну, воровка. Ну и что ?- ласково спросила.
Нам ведь было хорошо, правда же, мой милый?
Развязался ты зачем? Я бы окунулась,
По вокзалу бы прошлась, и сама вернулась...
Засмущался паренек, улыбнулся мило-
Я коньяк тебе принес. Думал - не хватило...
И присели паренек с девушкой так мило,
И заветный коньячок весело распили,
И о том, что влюблены, стало им понятно...
И в гостинницу вдвоем тронулись обратно...
***поема опублікована в журналі Дніпро, за 2014р.,№3 (березень)***
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476319
рубрика: Лирика любви
дата поступления 01.02.2014
автор: Сокольник
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
