«ваші мертві покликали мене»
Джеймс Мейc

Ламаючи замки нічної скрині,
Ти кречетом упився волі гострої.
Шаманило та хмарилося помстою
напругле небо - наче вена синя

і місячне летіло покотьоло-
як черокійське, яре око баффало
i землі згорбатілі сяйвом лапало
на клапті рвало літ огуслі смоли,

а ти лови упущені піроги,
Визбируй стріли лютістю мантачені,
викопуй томагавк оспалий в зачині -
закопану війну без перемоги

і відпливай на клич - у край пелазгів,
де вбиті з потайсвіту просять колосу-
будь їм за очі - станься волі голосом,
oсвідчи словом голоду "гулаги".

і винесуть на спинах дужi тури
досвітнє сонце - викрадене тінями
і зацвіте садами українними
допіру індіанське серце хмуре.