В дитинство повернутись захотілось
і,привідкривши двері у минуле,
у переддень святого Миколая,
затамувавши подих, зазирнула.
Зими холодний сніжний подих,
танок сніжинок за вікном,
маленька дівчинка русява
молитву мовить перед образком.
А серце сповнене надії,
вона цей день весь рік чекала:
сумлінно вчилась і молилась,
батькам у всьому помагала.
І ось у ліжечко лягла,
вмостилась на подушечці зручненько,
укрити ненька підійшла,
й поцілувала донечку маленьку.
І сон наснився дівчинці в ту ніч,
чарівний віз з дарунками із неба,
на ньому їде святий Миколай
і діткам роздає те,що їм треба.
А зранку, під подушку зазирнула
і радості її не було меж,
як Миколай розвозив подарунки,
русяву дівчинку згадав він теж.
Давно вже виросло оте дівча,
своїх дітей уже навчає:
«Молитись треба й поважати
отця святого Миколая».