ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.04.23
2026.04.22
2026.04.18
2026.04.14
2026.04.02
2026.03.31
2026.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Майя Залізняк /
Вірші
Оберемки
Вже й Маковія... Вибраний часник.
Плететься хміль, пишається квасоля.
Кого сховали, хто безслідно зник.
Така вже доля.
Пливе хмариння, бо не зна межі,
Лелека облітає попелища.
У сало устромляються ножі.
А крівця хлище...
На ганках принишкають матері.
Батьки зголили оселедці, вуса.
О як пекельно-спечно угорі...
Війни боюся.
Не те, щоб я ляклива у товпі,
Була на сценах, віддана галерці.
Міксуються премудрі, надтупі.
За що ці герці?
Розкремсаний над полечком літак.
Вини ніхто не взяв, а сенси - пір`я...
Жахливе жниво, все росло не так.
Пік маловір`я.
Посеред коки, вишкірів лакуз,
Небесних водопадів та маїсу
Жере, сценарій строчить Джек чи Круз,
Служака біса.
Затихли жорна, звітрені млини.
Можливо, нам несли бісквіти Щастя.
Охоче їли... Тиша цілини.
Цвяхи - в зап`ястях.
Ну що скажу поетці, що клепа
Дзвенючі вірші? Муж - у батальйоні.
Що принесе в долоні до попа
Нуль медальйона...
Оті шрапнельні видива-рядки,
Шкарпетки неколючі, рукавиці
Сховаються в кагат, як буряки.
Бо крези - ниці.
А я ж - за глузд, засіяні поля,
Шумок весіль, а не вінки соснові.
Хтось прочитає, скаже: "Ой-ляля...
Віз - чумакові,
Ми - осучаснені, споряджені. Броня...
По вишколі - гопак на автострадах.
Хто пацифіст, отой не доганя
Сюїти "градів".
Дзуміє муза...
Вишию панно.
В Ісусика малого - Батька риси.
Хтось поклада надію, хтось - вапно
На трупи лисі.
Світ - серпентарій.
Струджений павук.
У оберемках - павутиння, мухи,
Меди оману, пилюга розлук,
Посмітюх слухи.
2015
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оберемки
Вже й Маковія... Вибраний часник.
Плететься хміль, пишається квасоля.
Кого сховали, хто безслідно зник.
Така вже доля.
Пливе хмариння, бо не зна межі,
Лелека облітає попелища.
У сало устромляються ножі.
А крівця хлище...
На ганках принишкають матері.
Батьки зголили оселедці, вуса.
О як пекельно-спечно угорі...
Війни боюся.
Не те, щоб я ляклива у товпі,
Була на сценах, віддана галерці.
Міксуються премудрі, надтупі.
За що ці герці?
Розкремсаний над полечком літак.
Вини ніхто не взяв, а сенси - пір`я...
Жахливе жниво, все росло не так.
Пік маловір`я.
Посеред коки, вишкірів лакуз,
Небесних водопадів та маїсу
Жере, сценарій строчить Джек чи Круз,
Служака біса.
Затихли жорна, звітрені млини.
Можливо, нам несли бісквіти Щастя.
Охоче їли... Тиша цілини.
Цвяхи - в зап`ястях.
Ну що скажу поетці, що клепа
Дзвенючі вірші? Муж - у батальйоні.
Що принесе в долоні до попа
Нуль медальйона...
Оті шрапнельні видива-рядки,
Шкарпетки неколючі, рукавиці
Сховаються в кагат, як буряки.
Бо крези - ниці.
А я ж - за глузд, засіяні поля,
Шумок весіль, а не вінки соснові.
Хтось прочитає, скаже: "Ой-ляля...
Віз - чумакові,
Ми - осучаснені, споряджені. Броня...
По вишколі - гопак на автострадах.
Хто пацифіст, отой не доганя
Сюїти "градів".
Дзуміє муза...
Вишию панно.
В Ісусика малого - Батька риси.
Хтось поклада надію, хтось - вапно
На трупи лисі.
Світ - серпентарій.
Струджений павук.
У оберемках - павутиння, мухи,
Меди оману, пилюга розлук,
Посмітюх слухи.
2015
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1384 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1384 seconds