Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів не висказаних рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
2026.01.29
10:42
ЯК ПРО НАС
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
Із Іллі Еренбурга (1891-1967)
Вони напали, сказом пройняті,
з азартом вбивць та упиряк;
але таке є слово: «встояти»,
коли й не встояти ніяк,
2026.01.29
05:37
То в жар мене, то в холод кине,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
Рояться думоньки сумні --
Так заболіла Україна...
І душать сльози навісні.
Вкраїнці -- у боях титани,
І творять чудеса в борні,
А між собою - отамани,
2026.01.28
23:03
У цьому будинку зникають душі....
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
Ти хочеш ступити на його поріг?
Спочатку прислухайся до звуків
(а раптом десь стогін ... крізь тишу століть)
У цьому будинку зникають душі...
Поріг переступлено...
Страшно? Не йди!
2026.01.28
20:52
Не вгамую серця стук...
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
Січень, змилуйся над нами.
Божевільний хуги гук
між розлогими ярами.
Милий в чаті пропаде,
згубиться і не знайдеться.
Припаде ж бо де-не-де.
2026.01.28
20:24
…ось вона, ось… старенька верба
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
Потрісканий стовбур все той же…
Що, не впізнала? пам’ять не та?
Ти зачекай… Вербонько-боже
Спомини лиш… встрічала весну
А в жовтні покірно жовтіла
Листя і віття з рос і в росу
2026.01.28
18:46
Усе сторчма на цім святковім світі.
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
Лиш догори ходить єврей дає ногам.
Чи ж перший я, хто запримітив,
Що полотно мудріш, аніж художник сам?
Портрет мій був би рабину впору.
Затіснуватий, може, але ж пасує так.
Вічно і в’ їдливо вивча він Тору,
2026.01.28
13:37
Які красиві ці сніги!
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
Які нестерпні!
Під ними тліє світ нагий,
як скрипка серпня…
Його чутлива нагота —
ламка і ніжна,
укрита попелом, як та
жона невтішна.
2026.01.28
11:13
Таємне слово проросте крізь листя,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
Крізь глицю і знебарвлену траву.
Це слово, ніби істина столиця,
Увірветься в історію живу.
Таємне слово буде лікувати
Від викривлень шаленої доби.
Воно прорветься крізь сталеві ґрати,
2026.01.28
09:49
Це так просто —
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
не шукати істини у вині,
коли вона прозоро стікає
стінками келишка з «Чачею».
Входиш туди критиком,
а виходиш —
чистим аркушем.
Перша чарка — за герменевтику,
2026.01.27
20:27
Підвіконня високе і ковані ґрати.
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
Не побачити сонця за брудом на склі.
Номер шостий на дверях моєї палати –
Аж до сьомого неба портал від землі.
Стіни, білі колись, посіріли від часу,
Сіру стелю вінчає щербатий плафон,
Світло в ньому бліде – та ні
2026.01.27
18:04
січневий день і вітер зимний
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
ось я закоханий чом би і ні
вітер пройма така причина
гріємося доторки рук твоїх
нумо станцюймо одні
в холоді цеї зими
твоє тепло &
2026.01.27
13:35
якщо безладно наглядати
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
за техпроцесами всіма
то виробництво встати може
стійма
коли відкинувши убогість
побути мультиглитаєм
чому б не вкласти капітали
2026.01.27
11:23
знаєш що там похитується
на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на гойдалці гілок
його не видно
тільки цей скрип
тільки він бачить напнуті на крони голоси
коли я вдягаю на плечі рюкзак
я хочу хотіти не слухати
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Во имя жизнм. Героико-эротико-юмористическая поэма
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Во имя жизнм. Героико-эротико-юмористическая поэма
Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Пакет!!! Иль это не сюжет?..
Не генеральский... Но... Пакет...
В нем не было военных планов...
Сюжет, достойный графоманов...
...... ...... ..... ...... ......
Пакет был полон сладких груш...
Таких медовых... Очень сочных...
Что две осы - желая срочно
Вкусить их сладость- громко жужжж-
жужж..жжж-ж-ж-жжжжа кружились над пакетом...
То каждый- соло, то дуэтом-
Во всю козявочную прыть,
И золотую полосатость,
И шестилапость, и крылатость -
Чтоб вожделенный плод вкусить...
Что так манил... взывал из плена
Не стен, а полиэтилена...
А впрочем, был прочнее стен -
Прозрачный полэлителен,
Где сладкий сок блистал на стенках...
И- дрожь в букашечьих коленках!..
О груши!!! Груши!... Не унять...
...и снова... Снова... Нет- опять
Въедались жадно в эту плоть...
...хоть
Глядят глаза из закутков
Любвеобильных пауков...
И мумии иссохших мух...
О, этот... Этот сладкий дух
Сиропом грушевым взлелеян!..
Хоть лапки склей!..
Он крылья склеил
Друг дружке осам... И тела...
А Ос бы ВЗЯЛ... Оса б ДАЛА...
...и бились в сладостной истоме
Два полосатых сердца... В коме
Висела муха в уголке...
Бурлила зависть в пауке...
...а в сей неотвратимый миг
Ртом алчно к рюмочке приник
Для них незрим... Неузнаваем...
Его Величество Хазяин
Сих пошло-сладких палестин.
Грызя подгнивший апельсин,
Таки не мальчик... Явно- муж...
Решил вкусить запретных груш.
...он подошел издалека,
И за мечтой его рука
Так вожделенно потянулась...
Но- чу! ...осою обернулась...
Как тать в ночи!!!
Как сердца стон!!!
Тогда за мухобойку он
Своей истерзанной рукой- ОЙ!!!
А совесть говорит- "постой-ой-ой..."
Они виновны... Но невинны...
И можно ль в испареньи винном
Любовь чужую погубить?...
Быть иль не быть?..
Убить... Бить...
БИТЬ!!!
...здесь вывод - сладкое любить
Бывает иногда опасно...
Так страстно...
...жжжужжжать...жжжжелать..?
...о как ужжжжасно
Взметнулась к небу
Мухобойка!!!!...
Постой-ка!
И, превращаясь
В ОСОбойку,
Вдруг
Опустилась на пакет...
Да... В мире совершенства нет...
И- счастья- нет...
ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ!!!
НЕТ!!!
И меркнет... Меркнет Божий свет
Для двух изысканных созданий...
Здесь обойтись без назиданий
Не в силах больше я, друзья!
О, ханжество! Взываю я-
Ты сколько погубило душ,
Запретных не вкусивших груш
От сотворенья мирозданий?..
...и вот - финал... Вино в стакане...
Ночь за окном...
... и на диване
В ошметках рваного пакета
Два тельца липкие лежат...
И- не жжживут...
И- не жжжжжужжжжжат...
Средь изуродованных груш,
Меж сладких пятен,
Мокрых луж,
Два полосатых слиплись чуйства...
Сплетенье крыл
И лапок буйство...
...плодов чужих
Медовых медь...
Жжжжжжжжуть...
Мухобойка...
Клочья...
Смерть...
..... ..... ..... .....
Но песнь опять поем мы храбрым!
Пора узнать. Познать пора бы-
А там- не страшно и пропасть-
Осино-жжжжжжалящую страсть...
...они в преддверии печали
Последней мукою познали
Сиропа страсти сладкий клей
Во имя жизни на земле.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082700818
Пакет!!! Иль это не сюжет?..
Не генеральский... Но... Пакет...
В нем не было военных планов...
Сюжет, достойный графоманов...
...... ...... ..... ...... ......
Пакет был полон сладких груш...
Таких медовых... Очень сочных...
Что две осы - желая срочно
Вкусить их сладость- громко жужжж-
жужж..жжж-ж-ж-жжжжа кружились над пакетом...
То каждый- соло, то дуэтом-
Во всю козявочную прыть,
И золотую полосатость,
И шестилапость, и крылатость -
Чтоб вожделенный плод вкусить...
Что так манил... взывал из плена
Не стен, а полиэтилена...
А впрочем, был прочнее стен -
Прозрачный полэлителен,
Где сладкий сок блистал на стенках...
И- дрожь в букашечьих коленках!..
О груши!!! Груши!... Не унять...
...и снова... Снова... Нет- опять
Въедались жадно в эту плоть...
...хоть
Глядят глаза из закутков
Любвеобильных пауков...
И мумии иссохших мух...
О, этот... Этот сладкий дух
Сиропом грушевым взлелеян!..
Хоть лапки склей!..
Он крылья склеил
Друг дружке осам... И тела...
А Ос бы ВЗЯЛ... Оса б ДАЛА...
...и бились в сладостной истоме
Два полосатых сердца... В коме
Висела муха в уголке...
Бурлила зависть в пауке...
...а в сей неотвратимый миг
Ртом алчно к рюмочке приник
Для них незрим... Неузнаваем...
Его Величество Хазяин
Сих пошло-сладких палестин.
Грызя подгнивший апельсин,
Таки не мальчик... Явно- муж...
Решил вкусить запретных груш.
...он подошел издалека,
И за мечтой его рука
Так вожделенно потянулась...
Но- чу! ...осою обернулась...
Как тать в ночи!!!
Как сердца стон!!!
Тогда за мухобойку он
Своей истерзанной рукой- ОЙ!!!
А совесть говорит- "постой-ой-ой..."
Они виновны... Но невинны...
И можно ль в испареньи винном
Любовь чужую погубить?...
Быть иль не быть?..
Убить... Бить...
БИТЬ!!!
...здесь вывод - сладкое любить
Бывает иногда опасно...
Так страстно...
...жжжужжжать...жжжжелать..?
...о как ужжжжасно
Взметнулась к небу
Мухобойка!!!!...
Постой-ка!
И, превращаясь
В ОСОбойку,
Вдруг
Опустилась на пакет...
Да... В мире совершенства нет...
И- счастья- нет...
ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ!!!
НЕТ!!!
И меркнет... Меркнет Божий свет
Для двух изысканных созданий...
Здесь обойтись без назиданий
Не в силах больше я, друзья!
О, ханжество! Взываю я-
Ты сколько погубило душ,
Запретных не вкусивших груш
От сотворенья мирозданий?..
...и вот - финал... Вино в стакане...
Ночь за окном...
... и на диване
В ошметках рваного пакета
Два тельца липкие лежат...
И- не жжживут...
И- не жжжжжужжжжжат...
Средь изуродованных груш,
Меж сладких пятен,
Мокрых луж,
Два полосатых слиплись чуйства...
Сплетенье крыл
И лапок буйство...
...плодов чужих
Медовых медь...
Жжжжжжжжуть...
Мухобойка...
Клочья...
Смерть...
..... ..... ..... .....
Но песнь опять поем мы храбрым!
Пора узнать. Познать пора бы-
А там- не страшно и пропасть-
Осино-жжжжжжалящую страсть...
...они в преддверии печали
Последней мукою познали
Сиропа страсти сладкий клей
Во имя жизни на земле.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082700818
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
