Дякую, пане Іване. Із задоволенням доношу своє трактування цього вислову. Встав з лівої ноги - щось пішло не так. Воно і не дивно, бо ліва нога - уява, фантазія, замріяність. Але 99,99% чоловіків - не поети. Їм для буденного життя потрібне раціональне мислення, прагматизм і т. п., а не польоти у сні і наяву. Тому і проблеми. А тим, що 0,01%, сам Бог велів починати день з лівої ноги. Тоді і вірші гарні пишуться і гармонія цілий день підставляє своє плече у випадку якихось життєвих колізій. Може, так?

Не над ким, а над чим. Просто вчора втрапила на очі замітка про відповідальність півкуль мозку за логіку, емоції, спосіб мислення. Без усякого підтексту, чисто ситуативно, визріла ідея. Оскільки ідеї такого роду не варто ігнорувати(можуть більше і не відвідати), то якось так написалося. Машкару ЛГ одягнув на себе автор, то, якщо його(тобто мене) не рахувати, то цілком безособово. Якщо є якісь асоціації, то це помилкове враження. Якби я мав когось на увазі, то окреслив би виразніше. У контекст наших суперечок цей жарт-арт не вписується і є лиш спробою погуморити на тему пошуків натхнення. Десь так.

Отож я і пишу і пишу правильно - над ким смієтесь - над собою смієтесь - чули такий вислів, сподіваюсь. А Ви все поправляєте і все - не туди.

Дякую, Ігоре. Добре, що мій опус надихає на переспів. Якби то був не гротесковий коментар, а самостійний вірш, найшов би купу алогічності у його рядках. Але розумію, що нашвидкуруч пишуться не взірці досконалості, а саме такого роду вірші - з якимось акцентами, варіаціями, намаганнями видозмінити чи пережартувати жарт.