***********
1.70 довгих років спокою й миру,
70 років, як поклали край війні.
Ми перемогли, бо мали вбивчу силу,
Ця сила називалася людьми.
2.Не мало люду загинуло в протистоянні,
Не бачив світ такої кількості смертей.
4 роки , як хижий звір на полюванні,
Вража куля вбивала людей.
3.4 роки штабелями падали солдати,
Нестерпні дні вбивчої чуми.
Один наказ лиш був: «іти вперед і не здаватись»,
Та потрібно вбити, щоб вперед пройти.
4.Вмирали всі: жінки, старенькі, діти,
Бо ніколи куля ворога не стукає у двері.
Кожна смерть – розбиті вщент людські надії,
Вщент зруйновані міста, до попелу спалені села.
5.Нещадний ворог до людської плоті,
Підтвердженням тому є братські могили.
Й не десятками розстрілювали – в сотнях,
Та про пощаду в нього навіть не просили.
6.Не було сенсу, бо він тільки зловтішався,
І навіть не тремтіла рука, коли зводив курок.
Пильне око дивилось, щоб ніхто в живих не зостався,
Щоб ніхто не зробив після вистрілу крок.
7.Близько п’ятдесяти мільйонів людей,
Згубила хвороблива жага влади.
І це не точні цифри тих смертей,
Мирних і воїнів, що змушені були життя віддати.
8.Не даремно! Не даремно гинув люд,
Отримав ворог по заслузі.
А той, хто вижив – не забув,
Як дали відсіч цій катюзі.
9.Вони загинули даруючи життя,
Даруючи надію на майбутнє.
Пішли туди, звідки не має вороття,
Лиш їхні імена на пам’ятних дошках присутні.
10.А ми безсовісно не вберегли,
Освяченого кров’ю миру.
І знову метою нашої війни,
З своєї землі прогнати вражу силу.
11.Не вберегли ми наших любих ветеранів,
Від тої напасті, що вони колись пройшли.
Земля ніколи не звільниться від тиранів,
Й ніколи друзями не стануть вороги.

Вірш написаний до Дня перемоги. В ньому також переплітається тема сьогоднішніх подій в країні...