Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, наче тополь в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
2025.11.29
18:07
Відчув гул майдану,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
з країни не втік,
свободу жадану
вплітав у потік.
Дай Боже ту манну
хоч під Новий рік –
знімаєм оману,
2025.11.29
17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,
2025.11.29
16:33
У бабусі є велика скриня,
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
В ній сорочки, сукні, вишиванки.
Береже їх славна господиня.
І милуюсь ними я щоранку.
Ой, бабусенько, моя бабусю,
Ти навчи мене теж вишивати.
Я сорочку вишию дідусю,
Тату, мамі, і, звичайно, брату.
2025.11.29
11:36
Цифри ті застрягли в серці і болять.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
Вже не в'ється по руїнах чорний дим.
Відлетіли в небо душі разом з ним.
2025.11.29
10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття
2025.11.29
09:09
Наче б і недавно, чепурна і ладна
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
Жбурляла для розваги бомжам дайми, хіба ні
Люди казали, “Вважай, осяйна, як би ти не впала”
Ти гадала, вони – жартуни
Сама радше реготалась
Над тими, хто у разі загуляв
Нині ти уголос не розмовляєш
Нині заслугою не
2025.11.29
07:11
Гучніше вже в суглобах тріск,
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
Хоч споживаю я не тлусте, -
Вже тижні тануть, ніби віск,
А дні, мов мед, ніяк не гуснуть.
Дедалі ближче до межі
Поза якою терпнуть жижки
І дні холодні, як вужі,
І сім неділь бува на тиждень.
2025.11.29
01:38
Боже, Боже, як це страшно
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
не від раку, а біди
помирати, так завчасно, —
вже летять туди, сюди.
Не війна, а справжнє пекло —
Воланд править, світ мовчить...
В небі від тривоги смеркло...
Між життям і смертю — мить!
2025.11.28
22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,
2025.11.28
21:41
Кровний брате мій, повір,
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
хоч терпіли до цих пір –
не залишить сам нас звір,
буде нищити без мір.
+ Царице Небесна, в цей час
+ Покровом Своїм храни нас. +
2025.11.28
19:39
ВІДПУСКАЮ (діалог з Лілією Ніколаєнко)
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
***
Я відпускаю. Не тримай, коханий.
Не озирайся, ти мости спалив.
Всі сповіді та спогади, мов рани.
Навколо - воля і гіркий полин…
2025.11.28
17:51
Маленька пташко, диво легкотіле.
Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Непоказна, але чудова. Хто ти?
Ти у вікно до мене залетіла
В оказії нестримного польоту.
І б'єшся у шифонові гардини,
Де кожна складка - пасткою для тебе.
Маленька сірокрила пташко дивна!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Шаланды, полные кефали... - 2.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шаланды, полные кефали... - 2.
- Здравствуйте, Натан Семенович!
- Я шо, паспорт поменял? В прошлый раз был в точности до наоборот.
- Ох, извините, Семен Натанович. Совсем с памятью плохо стало.
- Эх, молодежь, молодежь. И шо вы будете делать в мой возраст?
- Даже не знаю. Может, в Израиль уеду.
- А кто вас туды возьмет! Вы же такой еврей, как я Македонский.
- Но вы же приписывали мне родство с тетей Изей.
- Так я шутковал, молодой человек. Какая там тетя Изя? Не имею чести знать. Впрочем, это не важно…
- А что важно, Семен Натанович?
- Слушайте сюда. Помните: Шаланды полные кефали…
- Ну как же, как же. Такое забыть. И что ваш нос?
- Великолепно. Оказывается, перегородка там куда-то сместилась, тепер чисто Апполон, ну в смысле носа.
- Да-да, вижу, весьма античной внешности.
- То-то и оно, юноша. Но это еще не все. Подтанцовка, так сказать. А самое главное, шо морячок Костик спился. Все лето проходил в одной тельняшке и спортивных ретузах. В общем,человеческая трагедия.
- А что случилось?
- А я знаю? То ли Сонька рыбы переела, то ли замужество так повлияло, но знаете, от смешного до обратного ближе, чем мне до вашего носа. Тронулась девушка, сначала мыслями, а потом и умом. Через месяц в псишке голову восстанавливает. Ну наш Костик и захандрил, с пивнушки не вылазит. Чисто биндюжник. Так ему и надо. Он мне сразу не понравился. Да Бог с ним, этим неудачником. Жизнь слишком коротка, чтобы чужим успехам радоваться.
- Конечно, Семен Натановыч, вы абсолютно правы. Жизни не хватит. А вы сами то как?
- Шо вы имеете ввиду?
- Ну, здоровье…
- Не дождетесь, если коротко. Более подробно в анализах, но они не для всеобщего обозрения. Какие наши годы!
- А дела как? Надо полагать, хороши?
- Хороши? Не то слово. Дела, тьфу-тьфу, просто отличные, открыл свою фирму по указанию определенных услуг.
- А что за услуги, неужели, интим? И что, на вас есть спрос?
- Не ерничайте, молодой человек. Речь идет о духовном общении на очень доверительном уровне. Даю консультации уезжающим на пмж в Израиль. Приходит человечек, весь взъерошенный. Готов отдать любые деньги, лиш бы ему рассказали, как ему было плохо здесь и хорошо будет там. Психологическая накачка, так сказать, блудного сына…
- И что много таких?
- На мой век хватит.
- А вы сами не собираетесь туда, на землю обетованную?
- А шо я там буду делать? Это здесь я известен в определенных кругах, а там каждый первый – еврей, не считая эфиопов. А вдруг обманут? От этих евреев всего можно ожидать. У них два Бога – один в синагоге, другой на денежной купюре. Да и климат жарковат.
- Вы так говорите, словно сами не из онных..
- А я откуда знаю? Сейчас ни в чем нельзя быть уверенным. Моя Сарочка как насмотрелась за последний год на этот бедлам так и сказала: Сема, не звони больше родственникам в Москву и выключи их каналы. Видеть не могу эти еврейские морды.
- Родственников, что ли?
- Да нет, Путина с компанией. Тому, как они врут, любой из депутатов позавидует. Сара купила национальную символику и говорит, что раз Коломойский – жидобандеровец, то она чем хуже.
- Ну вы, Натанович, даете!
- Это разве я даю? Жизнь такая, знаете, в клеточку…
- Да, Семен Натанович, времена больших перемен.
- И большой крови, юноша. Ну да ладно, что мы все о вселенской грусти. У меня, знаете ли, свои печальки. Вот, к примеру, моя Сарочка. Она как драгоценный металл: с годами тускнеет, но от этого только дороже становится.
- Не понял?
- Шо тут понимать. Туск надо же как-то устранять, а это денег немалых стоит, вот и Сара дорожает, чем дальше, тем больше.
- И что, помогает?
- Помогает деньги тратить, а в остальном – комеди-клаб.
- А конкретнее?
- Конкретнее в следующий раз, а сейчас бегу на поле чудес. Офис так свой называю. Клиенты ждут-с.
- Тогда будьте здоровы.
- Только на это и надеюсь, молодой человек. Привет тети Изе можете не передавать. Эх, молодежь, молодежь… Шаланды, полные кефали…
2015
- Я шо, паспорт поменял? В прошлый раз был в точности до наоборот.
- Ох, извините, Семен Натанович. Совсем с памятью плохо стало.
- Эх, молодежь, молодежь. И шо вы будете делать в мой возраст?
- Даже не знаю. Может, в Израиль уеду.
- А кто вас туды возьмет! Вы же такой еврей, как я Македонский.
- Но вы же приписывали мне родство с тетей Изей.
- Так я шутковал, молодой человек. Какая там тетя Изя? Не имею чести знать. Впрочем, это не важно…
- А что важно, Семен Натанович?
- Слушайте сюда. Помните: Шаланды полные кефали…
- Ну как же, как же. Такое забыть. И что ваш нос?
- Великолепно. Оказывается, перегородка там куда-то сместилась, тепер чисто Апполон, ну в смысле носа.
- Да-да, вижу, весьма античной внешности.
- То-то и оно, юноша. Но это еще не все. Подтанцовка, так сказать. А самое главное, шо морячок Костик спился. Все лето проходил в одной тельняшке и спортивных ретузах. В общем,человеческая трагедия.
- А что случилось?
- А я знаю? То ли Сонька рыбы переела, то ли замужество так повлияло, но знаете, от смешного до обратного ближе, чем мне до вашего носа. Тронулась девушка, сначала мыслями, а потом и умом. Через месяц в псишке голову восстанавливает. Ну наш Костик и захандрил, с пивнушки не вылазит. Чисто биндюжник. Так ему и надо. Он мне сразу не понравился. Да Бог с ним, этим неудачником. Жизнь слишком коротка, чтобы чужим успехам радоваться.
- Конечно, Семен Натановыч, вы абсолютно правы. Жизни не хватит. А вы сами то как?
- Шо вы имеете ввиду?
- Ну, здоровье…
- Не дождетесь, если коротко. Более подробно в анализах, но они не для всеобщего обозрения. Какие наши годы!
- А дела как? Надо полагать, хороши?
- Хороши? Не то слово. Дела, тьфу-тьфу, просто отличные, открыл свою фирму по указанию определенных услуг.
- А что за услуги, неужели, интим? И что, на вас есть спрос?
- Не ерничайте, молодой человек. Речь идет о духовном общении на очень доверительном уровне. Даю консультации уезжающим на пмж в Израиль. Приходит человечек, весь взъерошенный. Готов отдать любые деньги, лиш бы ему рассказали, как ему было плохо здесь и хорошо будет там. Психологическая накачка, так сказать, блудного сына…
- И что много таких?
- На мой век хватит.
- А вы сами не собираетесь туда, на землю обетованную?
- А шо я там буду делать? Это здесь я известен в определенных кругах, а там каждый первый – еврей, не считая эфиопов. А вдруг обманут? От этих евреев всего можно ожидать. У них два Бога – один в синагоге, другой на денежной купюре. Да и климат жарковат.
- Вы так говорите, словно сами не из онных..
- А я откуда знаю? Сейчас ни в чем нельзя быть уверенным. Моя Сарочка как насмотрелась за последний год на этот бедлам так и сказала: Сема, не звони больше родственникам в Москву и выключи их каналы. Видеть не могу эти еврейские морды.
- Родственников, что ли?
- Да нет, Путина с компанией. Тому, как они врут, любой из депутатов позавидует. Сара купила национальную символику и говорит, что раз Коломойский – жидобандеровец, то она чем хуже.
- Ну вы, Натанович, даете!
- Это разве я даю? Жизнь такая, знаете, в клеточку…
- Да, Семен Натанович, времена больших перемен.
- И большой крови, юноша. Ну да ладно, что мы все о вселенской грусти. У меня, знаете ли, свои печальки. Вот, к примеру, моя Сарочка. Она как драгоценный металл: с годами тускнеет, но от этого только дороже становится.
- Не понял?
- Шо тут понимать. Туск надо же как-то устранять, а это денег немалых стоит, вот и Сара дорожает, чем дальше, тем больше.
- И что, помогает?
- Помогает деньги тратить, а в остальном – комеди-клаб.
- А конкретнее?
- Конкретнее в следующий раз, а сейчас бегу на поле чудес. Офис так свой называю. Клиенты ждут-с.
- Тогда будьте здоровы.
- Только на это и надеюсь, молодой человек. Привет тети Изе можете не передавать. Эх, молодежь, молодежь… Шаланды, полные кефали…
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
