Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.29
22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.
2025.10.29
21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,
2025.10.29
18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати
Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є
2025.10.29
17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
2025.10.29
13:15
А для мене негода - лише у замащених берцях
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
Об тягучої глини окопної ржаву багнюку.
То не дощ, що мені цілу ніч підвіконнями стукав.
Дощ - це там, де солдату на плечі натомлені ллється.
Де тяжіє розгрузка, де мокрі несушені ноги,
Де гарячого чаю к
2025.10.29
11:51
Іржа в іржі не іржавіє…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
Вода з водою все це бачить.
Тому, хто бачити не вміє
Навряд чи Видиво пробачить.
Надія, все ж, оптомістична:
Є інші видиви: калюжі…
Ну а якщо ви симпатичні —
Вам поталанило предуже…
2025.10.29
06:04
Пообіді в гастрономі
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
Я зустрів сусідку Тому
З імпозантним чоловіком
Одного зі мною віку.
Він всміхався без упину
І все гладив Томи спину,
Поки та не захотіла
Від руки звільнити тіло,
2025.10.28
22:03
Вогненні мечі - це основа закону.
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
Ми перед мечами присягу даєм.
Вогненні мечі, як таємні ікони,
Які кровоточать у полі знамен.
Вогненні мечі у танку хаотичнім,
У щільному колі хоругв і списів.
Вогненні мечі в нетривалім затишші,
2025.10.28
16:14
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
Тут приймали за честь
Набувати ідей
В центрі всіх перехресть,
В місті цім, де стою.
Тож вкладав свій талант
І амбітність свою
Генерал, музикант,
2025.10.28
12:32
Він міг розрізнити сміттєві контейнери за запахом.
Пам’ятав господарів, які викидали в них сміття.
Промишляв на скляній тарі та макулатурі.
Якщо везло знайти пристойні ношені речі,
здавав по п’ять гривен Вірці –
стерві у дві точки: на барахолці
і
2025.10.28
12:12
Коли думкам затісно в тілі,
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
А вихід замкнений назовні,
Причина навіть не в похміллі,
А в тім, що зникли полюбовні
Я сам по собі… думи вільні.
Інакше виникне дво-бійка...
І знов причина не в похміллі —
2025.10.28
11:46
Диявол постачає нас вином,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
зі своїх пекельних підвалів.
У тебе з рота пахне полином,
це запах вакханальних аномалій.
Я несу тобі крихітку ґлузду,
мов декілька грамів дусту.
Причащаймось частіше й чистішими,
2025.10.28
06:11
Хто сказав, що збайдужіло
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
Поглядаю на жінок, -
Що змарнів, як перецвілий
І обламаний бузок?
Хто й чому хитрить лукаво
Та навіює злий дух,
Щоб скоріше рот роззявив
Для роїв кусючих мух?
2025.10.27
21:24
Літо вислизає із-під нас,
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
Мов коштовний осяйний алмаз.
Літо хмарою пливе у даль,
Залишаючи свою печаль.
Літо вислизає із-під ніг.
І жене вперед жорсткий батіг.
2025.10.27
09:17
Крок за кроком… Слово в слово
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
Нога в ногу… свій маршрут
Лиш малесенька обмова:
Вони там, а я ще тут…
В кожнім ритмі музиченьки
В кожнім подиху вітри
Не такий щоб я маленький
Але, звісно, до пори…
2025.10.27
08:32
Накрила ніч все темною габою,
Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Гуляє вітер одиноким звіром.
А чи зустрінемось іще з тобою?
Лойовий каганець тріщить, мов віра.
Ми якось розійшлися по-англійськи,
Немов блукаємо у мутнім меві,
А почуттів ще теплий гріє ліжник,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.10.27
2025.10.20
2025.10.01
2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
юра гречин (1973) /
Вірші
П О В І Я...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
П О В І Я...
СУБОТА ЗРАНКУ НЕ ЗАДАЛАСЬ.
АВТОБУС ВТІК УЖЕ ОСТАННІЙ.
ДОЩ ЛЛЯВСЯ ТАК,ЩО ВСІМ ЗДАВАЛОСЬ,
ДОРОГА МИЄТЬСЯ У БАНі .
ЗНАЙШОВ ПРИХИСТОК НА ЗУПИНЦІ..
НАМОК...ДО БІСА ПАРАСОЛЬКУ..
ДІВЧА В ПРОМОЧЕНІЙ КОФТИНЦІ..
ДВА КАБЛУЧКИ ТАНЦЮЮТЬ ПОЛЬКУ..
СТАКАНЧИК ПАПЕРОВИЙ КАВИ,
НА НЕДОПАЛКУ СЛІД ПОМАДИ..
ВОЛОССЯ,КОЛЬОРУ ЗАГРАВИ,
В ПРОЗОРИХ КРАПЛЯХ ДОЩОПАДУ..
ІЗ ПІД КОРОТКОЇ СПІДНИЦІ,
ДРИЖАТЬ ВІД ХОЛОДУ КОЛІНА,
В ОЧАХ НЕНАЧЕ БЛИСКАВИЦЯ,
НА СУМЦІ - СТРІЧКА...ЖОВТО-СИНЯ...
ДИМОК НАД КАВОЮ ЗАВИВСЯ,
ТЕПЛОМ В ВЕЧІРНЄ НЕБО СКРАВСЯ..
РОБОЧИЙ ДЕНЬ МІЙ ЗАКІНЧИВСЯ..
А В НЕЇ - ТІЛЬКИ РОЗПОЧАВСЯ..
КОСИВ НА НЕЇ Я ОЧИМА..
Я НЕ «КЛІЄНТ»..ТА ВСЕ Ж ЦІКАВО..
ВОНА Ж НЕРВОВО ТАК КУРИЛА..
В ЛОДОНЯХ ГРІЛА СВОЮ КАВУ..
НЕОНОМ ДОЩ ЗАСЯЯВ РЯСНО..
І ІНОМАРКА ЗУПИНИЛАСЬ..
ГРИМИТЬ МУЗОН З САЛОНУ КЛАСНИЙ..
І СКЛО НА ДВЕРЯХ ОПУСТИЛОСЬ..
РЯБИЙ МОЛОДИК..НА ПІДПИТКУ..
СВІЙ ПАЛЕЦЬ ЯК ПIСТОЛЬ НАВОДИТЬ:
-ПОЧЕМ МИНЬЄТ СЕГОДНЯ,ДЕТКА?
А ТО НАС ВОДКА НЕ ЗАВОДИТ..
НУ ЧТО СИДИШЬ?ДАВАЙ В МАШИНУ
(ВОТ СВОЛОЧНАЯ ПРОСТИТУТКА)....
ДВА НЕЖЕНАТЫЕ "МУЗЧИНЫ"
ЖЕЛАЮТ СЕКСА НА МИНУТКУ..
ВОНА ПІДНЯЛАСЯ,ЯК ПАВА,
ЗРОБИЛА В НАПРЯМКУ МАШИНИ:
ДВА КРОКИ..ЗМАХ..КИДОК СТАКАНА..
І КАВА ВЖЕ СТІКАЄ З ШИНИ...
ЮНАК КРИЧИТЬ НЕСАМОВИТО,
ЛИЦЕ ВТИРАЄ РУКАВАМИ..
ВОНА Ж КРИЧИТЬ ЙОМУ СЕРДИТО:
-МОСКАЛЬСЬКЕ ЧМО..БИДЛОТА..ХАМИ..
ВАЛІТЬ В МОСКВУ ДО «ПРОСТИТУТОК» ,
МЕНЕ ВАШ «РУССКИЙ» ГЕТЬ НЕ ГРІЄ..
ТИ ЩОСЬ ХЛОПЧИНО ПЕРЕПУТАВ..
Я УКРАЇНКА !!! Я - ПОВІЯ !!!
МАШИНА РІЗКО ГАЗОНУЛА,
І ЩЕЗЛА ЗА ДОЩУ СТІНОЮ..
ВОЛОСЯМ ДІВЧИНА МОТНУЛА..
І КРАПЛІ ВІЯЛОМ НАД МНОЮ..
І КАБЛУЧКИ ЗАЦОКОТІЛИ,
УЗДОВЖ АСФАЛЬТУ,ЯК ПО РІЧЦІ..
ЇЇ ЛОДОНІ НІЖНО ГРІЛИ ,
БЛАКИТНО-ЖОВТУ МОКРУ СТРІЧКУ..
І Я НА ДНІ СВОЄЇ СУМКИ,
ЗНАШОВ СВОЮ,ТУДИ ЗАПХАНУ..
ДАВНО ЧОГОСЬ НЕ БРАВ У РУКИ..
ЖОВТО-БЛАКИТНУ..ЩЕ З МАЙДАНУ..
ПОДИХОМ ПАЛЬЦІ РОЗІГРІВШИ,
СПІШУ НА РЕМІНЬ ПОВЯЗАТИ..
ЖОВТОБЛАКИТНУ МЯТУ СТРІЧКУ..
РІШИВШИ ТВЕРДО - НЕ ЗНІМАТИ !!!
АВТОБУС ВТІК УЖЕ ОСТАННІЙ.
ДОЩ ЛЛЯВСЯ ТАК,ЩО ВСІМ ЗДАВАЛОСЬ,
ДОРОГА МИЄТЬСЯ У БАНі .
ЗНАЙШОВ ПРИХИСТОК НА ЗУПИНЦІ..
НАМОК...ДО БІСА ПАРАСОЛЬКУ..
ДІВЧА В ПРОМОЧЕНІЙ КОФТИНЦІ..
ДВА КАБЛУЧКИ ТАНЦЮЮТЬ ПОЛЬКУ..
СТАКАНЧИК ПАПЕРОВИЙ КАВИ,
НА НЕДОПАЛКУ СЛІД ПОМАДИ..
ВОЛОССЯ,КОЛЬОРУ ЗАГРАВИ,
В ПРОЗОРИХ КРАПЛЯХ ДОЩОПАДУ..
ІЗ ПІД КОРОТКОЇ СПІДНИЦІ,
ДРИЖАТЬ ВІД ХОЛОДУ КОЛІНА,
В ОЧАХ НЕНАЧЕ БЛИСКАВИЦЯ,
НА СУМЦІ - СТРІЧКА...ЖОВТО-СИНЯ...
ДИМОК НАД КАВОЮ ЗАВИВСЯ,
ТЕПЛОМ В ВЕЧІРНЄ НЕБО СКРАВСЯ..
РОБОЧИЙ ДЕНЬ МІЙ ЗАКІНЧИВСЯ..
А В НЕЇ - ТІЛЬКИ РОЗПОЧАВСЯ..
КОСИВ НА НЕЇ Я ОЧИМА..
Я НЕ «КЛІЄНТ»..ТА ВСЕ Ж ЦІКАВО..
ВОНА Ж НЕРВОВО ТАК КУРИЛА..
В ЛОДОНЯХ ГРІЛА СВОЮ КАВУ..
НЕОНОМ ДОЩ ЗАСЯЯВ РЯСНО..
І ІНОМАРКА ЗУПИНИЛАСЬ..
ГРИМИТЬ МУЗОН З САЛОНУ КЛАСНИЙ..
І СКЛО НА ДВЕРЯХ ОПУСТИЛОСЬ..
РЯБИЙ МОЛОДИК..НА ПІДПИТКУ..
СВІЙ ПАЛЕЦЬ ЯК ПIСТОЛЬ НАВОДИТЬ:
-ПОЧЕМ МИНЬЄТ СЕГОДНЯ,ДЕТКА?
А ТО НАС ВОДКА НЕ ЗАВОДИТ..
НУ ЧТО СИДИШЬ?ДАВАЙ В МАШИНУ
(ВОТ СВОЛОЧНАЯ ПРОСТИТУТКА)....
ДВА НЕЖЕНАТЫЕ "МУЗЧИНЫ"
ЖЕЛАЮТ СЕКСА НА МИНУТКУ..
ВОНА ПІДНЯЛАСЯ,ЯК ПАВА,
ЗРОБИЛА В НАПРЯМКУ МАШИНИ:
ДВА КРОКИ..ЗМАХ..КИДОК СТАКАНА..
І КАВА ВЖЕ СТІКАЄ З ШИНИ...
ЮНАК КРИЧИТЬ НЕСАМОВИТО,
ЛИЦЕ ВТИРАЄ РУКАВАМИ..
ВОНА Ж КРИЧИТЬ ЙОМУ СЕРДИТО:
-МОСКАЛЬСЬКЕ ЧМО..БИДЛОТА..ХАМИ..
ВАЛІТЬ В МОСКВУ ДО «ПРОСТИТУТОК» ,
МЕНЕ ВАШ «РУССКИЙ» ГЕТЬ НЕ ГРІЄ..
ТИ ЩОСЬ ХЛОПЧИНО ПЕРЕПУТАВ..
Я УКРАЇНКА !!! Я - ПОВІЯ !!!
МАШИНА РІЗКО ГАЗОНУЛА,
І ЩЕЗЛА ЗА ДОЩУ СТІНОЮ..
ВОЛОСЯМ ДІВЧИНА МОТНУЛА..
І КРАПЛІ ВІЯЛОМ НАД МНОЮ..
І КАБЛУЧКИ ЗАЦОКОТІЛИ,
УЗДОВЖ АСФАЛЬТУ,ЯК ПО РІЧЦІ..
ЇЇ ЛОДОНІ НІЖНО ГРІЛИ ,
БЛАКИТНО-ЖОВТУ МОКРУ СТРІЧКУ..
І Я НА ДНІ СВОЄЇ СУМКИ,
ЗНАШОВ СВОЮ,ТУДИ ЗАПХАНУ..
ДАВНО ЧОГОСЬ НЕ БРАВ У РУКИ..
ЖОВТО-БЛАКИТНУ..ЩЕ З МАЙДАНУ..
ПОДИХОМ ПАЛЬЦІ РОЗІГРІВШИ,
СПІШУ НА РЕМІНЬ ПОВЯЗАТИ..
ЖОВТОБЛАКИТНУ МЯТУ СТРІЧКУ..
РІШИВШИ ТВЕРДО - НЕ ЗНІМАТИ !!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
