(із циклу «Ностальгія по осені»: Осінь, Ти і Танець ваш під небом;
терція 2: "як ви схожі, звабні, грішні! як я вас люблю!")

1* до Осені:
і благають очі: «будьте, довше!..»,
і чарують ваші танці безсоромні!

То в цей рік ти не розпусниця?!
Не мінлива, не заплакана?
Всі гріхи тобі відпустяться –
Ти відкупишся дукатами,
У котрі осики вбрала ти
І берізки, де багатими
Твій танок-стриптиз оплачує
Незліченними каратами
Вітер-звабник,
Та й розмахує
Сосен вітами крилатими –
Сутенер той, звідник блудниці:

– Ви, розпусниці-спокусниці,
Хоч прикрийтесь цими шатами!..
*
/вже й оголені обоє! – хто ж у кого вчиться?!. /


2* до Тебе:
«перед Вітром Осінь роздягається,
і Тобі не стриматися теж!»

Ось ти знову дразниш мої очі!
– Чи суперницю побачила у ній?
І чого це тіло прагне-хоче,
звабне, юне тіло
із осінніх мрій?!.
*
/ все, що сховано в тобі, проситься на волю!.. /


3* і Твоє мені: «замани у світ любові!..»

Спрагла!.. і чуттєва, і невтолена,
А душа – до неба! одяг – вниз!..
Ти зізнайся: пристрастю оголена?
Чи то осінь вабить у стриптиз?!

/ я любив ще з юності чарівницю-Осінь,
а тепер закоханий в обох! /

**
... Хай чарують весни! хай ще манить осінь!
– До наступних танців… безсоромних!

(11/11-2013 - незабутньому...)