ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Михайлик / Вірші / "Акварелі пам'яті" (Тим, що відійшли...)

 Прóводи

пам'яті Мами

Розплющили фіалки оченята
і горілиць зайшовся горицвіт!..
Для когось нині – то життя початок,
а іншим – заступило горе світ…

Ще жовті, не посивілі кульбабки,
бруньки каштанів – пружно-молоді!
І великодніх крашанок лушпайки
рахманно плинуть в ирій по воді.

Весна буяє гомоном пташиним,
як щебетала - зможе і без нас.
Не був, чи був? Століття, чи годину?
І що залишить, чи поглине час?

Колеги, друзі, родичі, знайомі –
живуть й без Тебе…. І навчилась я
без Тебе, мамо… Поклади бездонні –
невидних сліз підводна течія…

…Крихке, тендітне, наче крильця бабки,
на чистовик, без проб і дубляжу –
життя прекрасне! Від нуля – й до крапки…
І щоб там не було – живу!

04.2015-04.2016

Сьогодні 18 роковини, як Мама полинула у ирій....





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-04-16 22:53:11
Переглядів сторінки твору 5375
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.095 / 5.64)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.106 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Епітафії
Автор востаннє на сайті 2023.11.07 01:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 00:40:34 ]
Ви написали правду - вчитися жити приходиться заново.
І перша весна без мами не має ні запаху, ні кольору, ні життя.
Хороша пам'ять про Маму. Не одну людину Ваш вірш до сліз приведе і до згадки про своє, що не відболить, мабуть, ніколи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 01:07:39 ]
То вічна тема, на жаль... До якої кожен приходить у свій час - хтось раніше, хтось пізніше...
Дякую, Ларисо, за провідчутий відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Сливко (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 10:15:28 ]
Вічна пам'ять Вашій мамі.Дуже щемливо і з великою любов'ю писані рядки


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 14:46:24 ]
Велике спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 11:37:08 ]
" І великодніх крашанок лушпайки
рахманно плинуть в ирій по воді..." - неймовірно прекрасний і зворушливий образ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 14:55:45 ]
В етнографічній літературі є згадки про давні вірування українців в т.зв. Рахманський Великдень: десь далеко є країна, де живуть люди, що називаються рахмани. Але вони не знають як визначити, коли є Великдень. І ось прийнято було шкаралупки зі свячених яєць пускати на воду річок. І коли до тих рахманів вони допливали - ті знали, що вже настав Великдень...
Спасибі, Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 17:14:48 ]
Пані Галино! Кожнісінький рядок відзивається щемним та невимовним болем і пронизує серце. Я більше, ніж впевнена, що мамина душа завжди поруч, завжди охороняє...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 19:04:58 ]
Спасибі, Лілеє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 18:30:26 ]
Таке складно оцінювати, критикувати...
Це плач серця.
Тому просто... помолюсь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 19:07:59 ]
Спасибі, пані Любо, за молитву...
Я свідома того, що цей твір є саме плачем, а не метафорично-технічним шедевром, але і такі плачі часом потрібні...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 21:33:58 ]
Пам'ять – як ниточка, що пов’язує нас із рідними, котрі відлетіли за обрій. І доки вона не обірвана – кожен багатий спогадами про ті щасливі миті в оточенні дорогих її серцю людей. Тим більше, коли йдеться про маму…
Щемно… і ніжно…
(«як щебетала – зможе і без нас…», «на чистовик, без проб і дубляжу …» - можливо, так?..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 22:23:39 ]
Спасибі за правки! Скористалася ними. Збоку воно завше видніше :)
Дякую за провідчуття!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 23:02:25 ]
Галю, важко коментувати ці рядки...от увійшли тужно-рахманно до душі - і це вже непроминально. Мама - тому що це мамі...прегарно


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-17 23:05:01 ]
Тим більше - дуже дякую, Роксолано, що таки висловила своє відчуття...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:48:11 ]
Світла пам*ять нашим мамам...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 23:03:16 ]
Спасибі, Вільшанко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
просто Вільшанка (Л.П./М.К.) [ 2016-04-20 21:47:11 ]

Запалить ніч сумна, щемка
на небі свічку…
Моя матусю дорога,
моя синичко!
Де зараз зболена душа
твоя літає? -
ніхто не відає про те.
ніхто не знає...
І я не відаю про те,
голубко мила,
ти, ніби сонечко ясне,
мені світила.
А я безжурною була,
як той метелик -
літала в мріях,
як в садах
своїх химерних…

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2016-04-21 23:01:38 ]
Так, суголосне...
"Моя матусю, ти - моє сонце, що не згасає,
а лиш мадрує у ті країни, де знов світає..." - такі рядки є ще в одному змоїх давніх врішів, присвячених мамі (в циклі "Акварелі пам'яті")...
Спасибі!...