Чудовий весняний ранок. На блакитноокому небі весело всміхається ласкаве сонечко. Радіє вмита росою зелена травичка. А он заховалися серед пахучої молодої зелені жовтоголові, мов сонечка, кульбабки. Поруч про щось тихо шепочуть тендітні сніжно-білі ромашки з синьоокими незабудками. Під вікном приємно пахне запашний кущ бузку. Веселі бджілки поспішають до нього, щоб насолодитися ароматним нектаром. А ось і волохатий кумедний джміль наздоганяє їх. Теж захотів солоденького! А он на листочку, мов на килимочку, примостився замріяний равлик. Він зачаровано слухає приємну мелодію, яку так майстерно виграє на своїй чарівній скрипочці молодий музикант цвіркун. Барвисті метелики танцюють між красивими квітами. Метушаться жваві мурашки.
Та ось прилетіла стривожена блакитна, мов погоже небо, бабка, і музика стихла. Всі принишкли у передчутті якоїсь біди. Бабка кликала на поміч всіх небайдужих. Адже молоденьке привітне сонечко впало в калюжу й не може вибратися. Загине ж бідолаха! Всі кинулися рятувати бедрика. Але як же йому допомогти, коли майже ніхто не вміє плавати?
Аж тут хтось зірвав листочка і кинув його у калюжу. Може, це вітерець-пустунець? Та це не головне. Добре, що бедрик хоч і насилу, але все-таки вибрався на рятівний листочок. Сильніше пригріло сонечко і швидко висушило мокрі крильцята бідолахи. І маленьке червоне з чорними цяточками сонечко полетіло подалі від калюжі. Його прихистила біленька тендітна ромашка, що красувалася неподалік. Стомлений бедрик задрімав на її жовтій пахучій серединці.
Знову залунала весела музика. Всі раділи красі весняного ранку і прославляли любе сонце, що привітно посміхалося їм з голубих погожих небес.