Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.03
16:49
Ми пливемо у світ
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
На човнах мертвяків
Між пожовклих дошок,
Випадкових батьків,
Над очима зоря,
Під очима синці,
Весла вицвілих брів ,
2026.05.03
16:43
Ти завела собі кота.
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
А кіт завів мишей.
І скоро тріїця свята
поповнилась уже.
Наш друг-поет спустився з гір
давно трагічних лір
і, наче допотопний звір,
2026.05.03
15:04
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум'яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
2026.05.03
14:44
Хитрим, кажуть, свого часу був Павло Тетеря.
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
Обідає в Чигирині, Варшаві – вечеря.
Вмів не тільки послужити, але й прислужитись.
Ще й на тому, зрозуміло, добряче нажитись.
Наче, в‘юн на сковорідці Павло той крутився,
Але ні з чим в результаті, усе ж о
2026.05.03
13:26
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
Лишається себе картати
За невідвідані пенати,
Забуті краплі теплоти.
Пишу проникливі листи -
Цього для щастя малувато!
Здається, холод - назавжди...
2026.05.03
13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу
2026.05.03
11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
в оточенні плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згор
2026.05.03
10:42
Озираюсь на прожиті роки:
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
Було вдосталь і грошей, і слави.
Та, до фінішу наближаючись,
Розгубив все, наліво й направо.
Піддавався спокусам неправедним,
Все хотілось чогось, іще кращого,
Чогось більшого, чогось солодшого,
2026.05.03
10:31
Япа-тапа та-па
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
Япа-тапа чі-па
О хей-о, о хей-да
Тапа-хей-хей-да
Рікі-тата ті-да
Ха, ха, ха, ха, ха, ха
Ей
2026.05.03
09:50
звернення поета України
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
до суспільства планети Земля)
Ти споглядаєш, як убивця
вже п’ятий рік дітей вбиває,
як смерть регоче білолиця,
як шлях убивцю прокладає.
Війна для тебе – телепоказ
2026.05.03
09:43
Щотижня складає сонети,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
заупокійні куплети -
чергові «останні ноти»:
могильні плити, скорботи…
Вилизує наївних метрів -
живих і мертвих,
щоб стати членом й лавреатом,
2026.05.03
08:49
Ти там, де обіцяє Бог блаженство,
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
немає: болю, горя і пітьми,
облуди, зради і жалоби ремства,
зміїної спокуси сатани.
Де зорі пестять вічності простори,
чумацьким шляхом ходить вітровій.
Гойдає тиша спокій, наче море
папірусні кораблики надій.
2026.05.03
07:12
То замру, неначе тиша,
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
То, як вітер, засвищу, -
То писати геть полишу,
То щодня беру й пишу.
То бажаю розказати
Ким я є та звідкіля, -
То змовкаю винувато,
Мов повільна течія.
2026.05.02
23:45
Я, як Антоніо Бандерас
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
Хотів тебе іще й іще раз.
Та ти сказала: скільки можна?
Сьогодні ж піст іще, безбожник!
2026.05.02
20:57
я дійсно знаю
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
про сніги
про відчуття відлиги
подячний сонцю
що колись
зринає з-поза криги
у цім нема фальшивих нот
мій пульс ритмічний рівний
2026.05.02
16:50
назбирав доріг
осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...осінній день
у торбину виткану
зірками
не забрав мене
туди лишень
де міняють
серця стук
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Бондар Лівобережна (1962) /
Проза
Сучасна п’єса про вільне слово
I. СЦЕНА ПЕРША:
Літературна (або якась інша) бесідка. Поет та Троль сидять по різні боки столу.
ПОЕТ:
Я написав «Поетичний аналіз» всього, що зараз відбувається в українській поезії. І тебе, непотріб, це стосується в першу чергу.
ТРОЛЬ:
Наївний, ти нічого не розумієш. Є в мене одна таємна покровителька. Досить їй лише клацнути пальцями, і ти вилетиш з цього сайту. А я залишуся. Бо я – з її команди.
ПОЕТ:
Ну, це ми ще побачимо, хто з нас вилетить!
ТРОЛЬ:
Побачимо!
(Входить Велика Мумба)
МУМБА:
Тролю, йди звідси, мені треба поговорити з Поетом.
(Троль, кланяючись, звільняє Мумбі своє місце, і задкуючи виходить)
Ви – неук, поете! Хто вчив вас так писати? Хто дозволив вам так писати? Одним своїм твором ви образили геть усіх моїх друзів!
ПОЕТ:
Звідки ви взяли, що я писав саме ПРО ВАШИХ друзів? Втім, якщо хтось приміряє мої слова на себе, це їх проблеми. Я писав про недоліки сучасної літератури в цілому. Чому ви вирішили, що я не можу вільно висловлювати свою думку, і повинен питати у когось дозволу? Чи не у вас?
МУМБА:
А хоч би й у мене! Моя освіта, моя літературна премія, мої учні, мої зв’язки, моє оточення дають мені на те право!
ПОЕТ:
Я теж маю вищу освіту. Все інше, перераховане вами, запросто можна купити. Я суджу по своїм відчуттям. Рівень ваших віршів я вважаю набагато нижчим від рівня моїх. Тільки ваша висока майстерність могла б дати вам право радити, як мені писати. І то у мене немає впевненості, що я волів би скористатися вашими порадами. Радьте тим наївним, що заглядають вам у рота. Я маю свій погляд, і свій шлях. Це все.
МУМБА:
Тоді я оголошую вам війну. Ви пожалкуєте, що не стали одним із нас. Я так усе організую, що вас випруть з цього сайту. Або створю такі умови, що ви самі захочете звідси піти. Це я вам обіцяю.
ПОЕТ:
Побачимо!
(відлуння грому, блискавка, завіса)
II.СЦЕНА ДРУГА:
Довгий стіл. На одному його кінці сидить Велика Мумба на стільці, що дуже нагадує трон. На іншому кінці – сидить Адмін. Погляд у нього розсіяний, поза виражає невпевненість у собі. З одного боку столу, обличчям до глядачів, сидять васали.
МУМБА:
Ітак, шановне товариство, підіб’ємо підсумки, що ми встигли зробити. Мальвіно, ти жалілася Адміну, що непритомнієш кожного разу, коли Поет викладає на сайті свої еротичні вірші?
МАЛЬВІНА:
Жалілася, пані!
МУМБА:
Отже, мало. Мало! А ти, моє Зайчатко, написала скаргу на сексуальні домагання? Адмін?
АДМІН:
(ніби крізь сон)
Так, я отримав скаргу. І не одну.
МУМБА:
І що? (волає) Та прокиньтеся ж врешті-решт!!!
АДМІН:
(міняючи позу)
Я не буду видаляти Поета. Мені подобається все, що він пише. Мені подобається його незалежність. І нашим читачам, врешті-решт, також подобаються його твори. Вони мають дуже високий рейтинг.
РОМАШКА:
Тоді ось вам мій ультиматум. Або я, або Поет. Якщо ви його не видаляєте, я піду з сайта. Піду, піду, і ніхто мене не зупинить! Це неподобство!
МУМБА:
Мовчи, Ромашко! А хто недавнечко в коментах зізнався, що залюбки читає поетову еротику?
РОМАШКА:
Ну, скільки можна нагадувати! Я ж виправилася! Ось учора я вискочила, як чортик із табакерки, і почала докоряти, що я не люблю, ну не люблю слухати, як хтось сам себе хвалить! Люблю тільки, коли хвалять мене! Цілу суперечку розв’язала!
МУМБА:
Молодець, Ромашечко! Що ще? Недоліки у віршіх вишукувати пробували?
БАЛАНДА:
Аякже!
МУМБА:
Збої наголосу, рими, граматичні помилки, зміст, ритм? Розбирали на склади?
БАЛАНДА:
Так точно!
МУМБА:
Молодець!
АДМІН:
(в сторону)
Плював він на ваші «розбори»!
МУМБА:
«Двійки» за вірші ставили?
РОМАШКА, МАЛЬВІНА, ЗАЙЧАТКО (хором)
Постійно ставимо!!!
МУМБА:
В Чорний список кидали?
СВІТЛИНА:
(меланхолійно)
Я так по декілька раз туди-сюди, потім знову у друзі…
МУМБА:
Ще ця Немезіда з’явилася звідкісь на мою голову! Шукає помилки у моїх «любимчиків», не зважаючи на ранги! Зайчатко, Мальвіну довела до сліз! Ну, нехай би собі з помилками писали, чи там не в риму, чи просто якусь нісенітницю, головне ж, що я все похвалила, схвалила, підтримала! Моя підтримка – ось що головне!
Задобрюк, ти до нього з лестощами підсолоджувалася?
ЗАДОБРЮК:
Звісно, моя пані! І з лестощами, і з критикою, і знову з лестощами, щоб приспати і приручити. Не ведеться…
МУМБА:
Прикро, знову не вийшло. Нічого, я перекрию йому дорогу на наш фестиваль. Отоді сам приповзе!!!
АДМІН:
(в сторону)
Плював він на ваші фестивалі!
МУМБА:
Адміне, я все чую! Краще б допомогли нам його якось позбутися!
АДМІН:
З якого дива? Не встиг він з’явитися, рейтинг сайту поповз угору. В той час як ви, Мумбо, займаєтеся тут лише самопіаром, ви, Баланда за 2 роки не написали жодного твору, зате постійно висите в чаті, збираючи плітки, а ви, Ромашко…
РОМАШКА:
(перебиваючи)
АХ, так! Тоді я піду, піду, піду, і твори свої заберу! Та я буду скаржитися королю! Та я буду скаржитися на короля! Це ви, Адміне, в усьому винний! Доки вже триватиме цей безлад? Та зробіть уже щось! Люди!!!
АДМІН:
А я зроблю. Я вас видалю. Ви мене своїми «наїздами» вже дістали!
Даю вам 2 тижні, щоб забратися звідси разом зі своїми творами. І це я тільки з поваги, що ви так довго перебували на моєму ресурсі.
УСІ:
ЯК?????????? (німа сцена)
РОМАШКА:
(оговтавшись)
Ви… ви… не маєте права!!! Я вас по судах затягаю! Я на вас заявлю куди треба! Я вас знищу!
АДМІН:
(спокійно)
Читайте «Правила сайту». Там все сказано про права та обов’язки авторів. Хто їх не дотримується, той буде видалений. До речі, це стосується кожного із присутніх.
(З шумом встає і виходить)
ЗАВІСА
III.СЦЕНА ТРЕТЯ
Оформлення у вигляді великої книжки з синіми англійськими літерами «F» по полю.
Під час сцени листки гортаються, закриваючи попереднього співбесідника.
Спочатку Поет та Ярочка.
ЯРОЧКА:
Я не можу, повірте, запросити вас на фестиваль! Рівень ваших творів недостатній для того! Хочете, я вишлю вам Методичку з написання віршів?
ПОЕТ:
Віддайте ту Методичку вашій подрузі Мумбі, з її римами «кудельна-земелька-бретелька», ну дуже змістовний твір! Та й інші – не кращі. Віддайте – їй згодиться.
Поет та Ромашка.
РОМАШКА:
А хочете, я запрошу вас до свого персонального сайта? Може, вам потрібні гроші? Я ж із-за вас постраждала! Я зберігаю ваше фото у трусах! А хочете, будете працювати на мене, в редакції? Знову ні? А якщо я кругом напишу про вашу грубість?
ПОЕТ:
Від вас – мені нічого не потрібно. Фото – зберігайте біля серця. Купити мене – ніяким чином не вдасться. Раджу вам назавжди забути моє прізвище. Прощавайте!
Поет та Лілія
ЛІЛІЯ:
Як гарно ви пишете! Надішліть мені десяток своїх творів, я виставлю їх на своєму персональному сайті.
ПОЕТ:
Будь ласка, буду радий.
ЛІЛІЯ:
(з’являючись знову)
На жаль, Велика Мумба не дозволила. А своєї думки я не маю. Не маю права на свою думку. Я все видалила, вибачте. Так вийшло…
Поет та Одна Впливова Особа.
ПОЕТ:
Отакі зараз методи боротьби з вільним словом. Довкола суцільне панібратство, корупція, кумівство. Хто слабкіший – підминають під себе. Та не на того напали! Моє слово – не продається.
ОДНА ВПЛИВОВА ОСОБА:
Так, мені усе зрозуміло. Дякую вам за своєчасну інформацію. Такі «нариви» на здоровому тілі поезії слід видаляти. Без права поновлення. Тільки так
ЗАВІСА. ОПЛЕСКИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сучасна п’єса про вільне слово
I. СЦЕНА ПЕРША:Літературна (або якась інша) бесідка. Поет та Троль сидять по різні боки столу.
ПОЕТ:
Я написав «Поетичний аналіз» всього, що зараз відбувається в українській поезії. І тебе, непотріб, це стосується в першу чергу.
ТРОЛЬ:
Наївний, ти нічого не розумієш. Є в мене одна таємна покровителька. Досить їй лише клацнути пальцями, і ти вилетиш з цього сайту. А я залишуся. Бо я – з її команди.
ПОЕТ:
Ну, це ми ще побачимо, хто з нас вилетить!
ТРОЛЬ:
Побачимо!
(Входить Велика Мумба)
МУМБА:
Тролю, йди звідси, мені треба поговорити з Поетом.
(Троль, кланяючись, звільняє Мумбі своє місце, і задкуючи виходить)
Ви – неук, поете! Хто вчив вас так писати? Хто дозволив вам так писати? Одним своїм твором ви образили геть усіх моїх друзів!
ПОЕТ:
Звідки ви взяли, що я писав саме ПРО ВАШИХ друзів? Втім, якщо хтось приміряє мої слова на себе, це їх проблеми. Я писав про недоліки сучасної літератури в цілому. Чому ви вирішили, що я не можу вільно висловлювати свою думку, і повинен питати у когось дозволу? Чи не у вас?
МУМБА:
А хоч би й у мене! Моя освіта, моя літературна премія, мої учні, мої зв’язки, моє оточення дають мені на те право!
ПОЕТ:
Я теж маю вищу освіту. Все інше, перераховане вами, запросто можна купити. Я суджу по своїм відчуттям. Рівень ваших віршів я вважаю набагато нижчим від рівня моїх. Тільки ваша висока майстерність могла б дати вам право радити, як мені писати. І то у мене немає впевненості, що я волів би скористатися вашими порадами. Радьте тим наївним, що заглядають вам у рота. Я маю свій погляд, і свій шлях. Це все.
МУМБА:
Тоді я оголошую вам війну. Ви пожалкуєте, що не стали одним із нас. Я так усе організую, що вас випруть з цього сайту. Або створю такі умови, що ви самі захочете звідси піти. Це я вам обіцяю.
ПОЕТ:
Побачимо!
(відлуння грому, блискавка, завіса)
II.СЦЕНА ДРУГА:
Довгий стіл. На одному його кінці сидить Велика Мумба на стільці, що дуже нагадує трон. На іншому кінці – сидить Адмін. Погляд у нього розсіяний, поза виражає невпевненість у собі. З одного боку столу, обличчям до глядачів, сидять васали.
МУМБА:
Ітак, шановне товариство, підіб’ємо підсумки, що ми встигли зробити. Мальвіно, ти жалілася Адміну, що непритомнієш кожного разу, коли Поет викладає на сайті свої еротичні вірші?
МАЛЬВІНА:
Жалілася, пані!
МУМБА:
Отже, мало. Мало! А ти, моє Зайчатко, написала скаргу на сексуальні домагання? Адмін?
АДМІН:
(ніби крізь сон)
Так, я отримав скаргу. І не одну.
МУМБА:
І що? (волає) Та прокиньтеся ж врешті-решт!!!
АДМІН:
(міняючи позу)
Я не буду видаляти Поета. Мені подобається все, що він пише. Мені подобається його незалежність. І нашим читачам, врешті-решт, також подобаються його твори. Вони мають дуже високий рейтинг.
РОМАШКА:
Тоді ось вам мій ультиматум. Або я, або Поет. Якщо ви його не видаляєте, я піду з сайта. Піду, піду, і ніхто мене не зупинить! Це неподобство!
МУМБА:
Мовчи, Ромашко! А хто недавнечко в коментах зізнався, що залюбки читає поетову еротику?
РОМАШКА:
Ну, скільки можна нагадувати! Я ж виправилася! Ось учора я вискочила, як чортик із табакерки, і почала докоряти, що я не люблю, ну не люблю слухати, як хтось сам себе хвалить! Люблю тільки, коли хвалять мене! Цілу суперечку розв’язала!
МУМБА:
Молодець, Ромашечко! Що ще? Недоліки у віршіх вишукувати пробували?
БАЛАНДА:
Аякже!
МУМБА:
Збої наголосу, рими, граматичні помилки, зміст, ритм? Розбирали на склади?
БАЛАНДА:
Так точно!
МУМБА:
Молодець!
АДМІН:
(в сторону)
Плював він на ваші «розбори»!
МУМБА:
«Двійки» за вірші ставили?
РОМАШКА, МАЛЬВІНА, ЗАЙЧАТКО (хором)
Постійно ставимо!!!
МУМБА:
В Чорний список кидали?
СВІТЛИНА:
(меланхолійно)
Я так по декілька раз туди-сюди, потім знову у друзі…
МУМБА:
Ще ця Немезіда з’явилася звідкісь на мою голову! Шукає помилки у моїх «любимчиків», не зважаючи на ранги! Зайчатко, Мальвіну довела до сліз! Ну, нехай би собі з помилками писали, чи там не в риму, чи просто якусь нісенітницю, головне ж, що я все похвалила, схвалила, підтримала! Моя підтримка – ось що головне!
Задобрюк, ти до нього з лестощами підсолоджувалася?
ЗАДОБРЮК:
Звісно, моя пані! І з лестощами, і з критикою, і знову з лестощами, щоб приспати і приручити. Не ведеться…
МУМБА:
Прикро, знову не вийшло. Нічого, я перекрию йому дорогу на наш фестиваль. Отоді сам приповзе!!!
АДМІН:
(в сторону)
Плював він на ваші фестивалі!
МУМБА:
Адміне, я все чую! Краще б допомогли нам його якось позбутися!
АДМІН:
З якого дива? Не встиг він з’явитися, рейтинг сайту поповз угору. В той час як ви, Мумбо, займаєтеся тут лише самопіаром, ви, Баланда за 2 роки не написали жодного твору, зате постійно висите в чаті, збираючи плітки, а ви, Ромашко…
РОМАШКА:
(перебиваючи)
АХ, так! Тоді я піду, піду, піду, і твори свої заберу! Та я буду скаржитися королю! Та я буду скаржитися на короля! Це ви, Адміне, в усьому винний! Доки вже триватиме цей безлад? Та зробіть уже щось! Люди!!!
АДМІН:
А я зроблю. Я вас видалю. Ви мене своїми «наїздами» вже дістали!
Даю вам 2 тижні, щоб забратися звідси разом зі своїми творами. І це я тільки з поваги, що ви так довго перебували на моєму ресурсі.
УСІ:
ЯК?????????? (німа сцена)
РОМАШКА:
(оговтавшись)
Ви… ви… не маєте права!!! Я вас по судах затягаю! Я на вас заявлю куди треба! Я вас знищу!
АДМІН:
(спокійно)
Читайте «Правила сайту». Там все сказано про права та обов’язки авторів. Хто їх не дотримується, той буде видалений. До речі, це стосується кожного із присутніх.
(З шумом встає і виходить)
ЗАВІСА
III.СЦЕНА ТРЕТЯ
Оформлення у вигляді великої книжки з синіми англійськими літерами «F» по полю.
Під час сцени листки гортаються, закриваючи попереднього співбесідника.
Спочатку Поет та Ярочка.
ЯРОЧКА:
Я не можу, повірте, запросити вас на фестиваль! Рівень ваших творів недостатній для того! Хочете, я вишлю вам Методичку з написання віршів?
ПОЕТ:
Віддайте ту Методичку вашій подрузі Мумбі, з її римами «кудельна-земелька-бретелька», ну дуже змістовний твір! Та й інші – не кращі. Віддайте – їй згодиться.
Поет та Ромашка.
РОМАШКА:
А хочете, я запрошу вас до свого персонального сайта? Може, вам потрібні гроші? Я ж із-за вас постраждала! Я зберігаю ваше фото у трусах! А хочете, будете працювати на мене, в редакції? Знову ні? А якщо я кругом напишу про вашу грубість?
ПОЕТ:
Від вас – мені нічого не потрібно. Фото – зберігайте біля серця. Купити мене – ніяким чином не вдасться. Раджу вам назавжди забути моє прізвище. Прощавайте!
Поет та Лілія
ЛІЛІЯ:
Як гарно ви пишете! Надішліть мені десяток своїх творів, я виставлю їх на своєму персональному сайті.
ПОЕТ:
Будь ласка, буду радий.
ЛІЛІЯ:
(з’являючись знову)
На жаль, Велика Мумба не дозволила. А своєї думки я не маю. Не маю права на свою думку. Я все видалила, вибачте. Так вийшло…
Поет та Одна Впливова Особа.
ПОЕТ:
Отакі зараз методи боротьби з вільним словом. Довкола суцільне панібратство, корупція, кумівство. Хто слабкіший – підминають під себе. Та не на того напали! Моє слово – не продається.
ОДНА ВПЛИВОВА ОСОБА:
Так, мені усе зрозуміло. Дякую вам за своєчасну інформацію. Такі «нариви» на здоровому тілі поезії слід видаляти. Без права поновлення. Тільки так
ЗАВІСА. ОПЛЕСКИ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
