у череві Боїнга Йоною тихо пливу
кудись не додому – у даль де збувається доля…
я все позбирав до зернини із рідного поля
я лук опустив і послабив життя тятиву…
нічого з собою не взяв – тільки пам'ять і мову
куди – не сказавши нікому і навіть собі…
лишив свої тексти висі́ти на кожнім стовпі –
історію мною придуману – мрію казкову…
і гори і море внизу – я лечу до зірок –
сумний козеріг зачарований власною тінню…
я юність віддав замаскованому животінню
а старість для Бога зберу як останній зарок…
Бог тихо співає зі мною мелодію щастя
збувається все – що приходило в насланих снах…
ніде не дістане притулку розстрига-монах
дожити посеред людей йому так і не вдасться…
… втомилися тіло й душа – золоте немовля…
про що і кому говорити? вчимося мовчати…
часи закільцьовано – стерті кінець і початок…
пророцтва збулися – і Бог відпочине… і я…