Солов’єм залітним юність пролетіла.
Хвилею в негоду радість прошуміла.
Золота часина була тай сховалась,
Сила молодая з тілом розпрощалась.
Сила молодая з тілом розпрощалась.

Од журіння-думи в серці кров загусла,
Що любив, як душу,- стало нині пусткою,
Як билину, вітер молодця хитає,
Зима лице студить, сонце обпікає.
Зима лице студить, сонце обпікає.

До пори, до часу всім я весь ізжився,
І жупан мій синій із плечей звалився,
Без любові й щастя по світу тиняюсь,
Розійдусь з журбою –з горем зустрічаюсь.
Розійдусь з журбою – з горем зустрічаюсь.

Алексей Кольцов
Соловьем залетным
Соловьем залетным юность пролетела.
Волной в непогоду радость прошумела.
Пора золотая была, да сокрылась;
Сила молодая с телом износилась,
Сила молодая с телом износилась.

От кручины-думы в сердце кровь застыла,
Что любил, как душу, - и то изменило.
Как былинку, ветер молодца шатает,
Зима лицо знобит, солнце сожигает,
Зима лицо знобит, солнце сожигает.

До поры, до время всем я весь изжился,
И кафтан мой синий с плеч долой свалился.
Без любви, без счастья по миру скитаюсь:
Разойдусь с бедою – с горем повстречаюсь,
Разойдусь с бедою – с горем повстречаюсь!