ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.07.11 21:12
Сила ( Ahothaho - 33)
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки

на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,

Вячеслав Руденко
2026.07.11 20:27
Де ви нащадки богів?
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?

Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,

Вадим Василенко
2026.07.11 19:32
***
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.

Віктор Кучерук
2026.07.11 18:21
* * *
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.

Борис Костиря
2026.07.11 13:27
* * *
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.

хома дідим
2026.07.11 13:19
* 138 *
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать

Ірина Вовк
2026.07.11 09:22
«АНАСТАСІЯ: Срібний хрест Адмонта»
У холодних кам’яних стінах австрійського монастиря Адмонт догорають останні години життя Анастасії Ярославни – середульшої доньки Ярослава Мудрого та колишньої королеви Угорщини. За вікном лютує груднева ніч, ніч під Різдво 1074-го року Божого, а в напівт

С М
2026.07.10 21:34
Пришпил (Jethro Tull)
Поїдем до кінотеатрів
Тебе лишу я у Вімпі-барі
Ти кажеш, це усе угарно
О, тільки не мочи

Зі сценою в Кузена Джекі
Пляшки хай позбира оце і
Окуляри розігне

Володимир Мацуцький
2026.07.10 19:57
Пливе Земля - всього живого човник
Пливе Земля –
всього живого човник,
і важко їй
у нелюдстві людей
не шкірою –
душею чорних
індус то,
християнин,

Артур Курдіновський
2026.07.10 15:48
Розкололося літо (рондель)
Розкололося літо на дві половини,
Поміж ними застигла непрохана мряка.
Ігноруємо часто приховані знаки
І у затишок свій гучно кличемо зміни.

Перша - ніжно-зелена, яскрава, невинна,
Друга - тьмяно-зневірена, кольору хакі.
Розкололося літо на дві по

Борис Костиря
2026.07.10 13:21
* * *
У снігах безконечних потоне
Те, що ми заховали в собі.
Так серцевий надірваний тонус
Допоможе комусь в боротьбі.

У снігах ми ховаємо звуки,
Ті, що небом даровані нам,
І важкі та нескорені муки,

хома дідим
2026.07.10 12:37
* 137 *
незнамо де на шальках
і серце і душа
немає ані шпарки
у проливних дощах
а в медіаетері
гармидер і сумбур
чи віддчиняти двері
чи вірити в судьбу

Віктор Кучерук
2026.07.10 07:03
* * *
На відміну від борщу,
В щах лиш губи полощу,
Бо лякаюсь кислу страву
В шлунок ложкою відправить.
Ця кислюща рідина
Впасти змушує слона
І помалу, щохвилини
Робить злішою людину...

Юхим Семеняко
2026.07.09 23:07
***

Федір Паламар
2026.07.09 22:48
3. Добрий пастир
Во ім’я Вищого Життя, слава горньому Світлу! Я – пастир, що любить свою отару. Пасу я овець і ягнят, на своїх плечах ношу їх. Огороджені володіння мої, і вівці не відходять від посовища за огорожею. Не веду їх до берега моря, щоби вони не побачили виру

Віктор Насипаний
2026.07.09 19:13
Сонце
Вже день у сонця на щиті.
І хрестить ліньки хитра тінь.
Ламає списи золоті
Небесна синь в каміння стін.

Тримає спека, наче тин,
А люд втікає із хатин.
І око з неба, як бурштин,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / СВІТЛИНИ

 Поминки хрестин
Нічого немає,
чого не буває
єдиної тої пори,
коли і вечеря,
і клямка на двері,
аби не боятись мари.

У лісі, у хаті –
і тіні хрестаті,
і вії були ще тоді,
і видимі нявки,
і голі русалки
ночами жили у воді.

А як же забути
оті атрибути
хрестин і поминок людей?
Кощій повінчає?
Яга сповідає
нехрещені душі дітей?


Далека дорога.
Я «їду до Бога».
На возі, немов у раю.
У синьому полі
дощі і тополі
«охрещують» душу мою.

А батюшка келі-
ї мив у купелі,
єлеєм помазав уста.
І ризи не тліли,
вода не горіла...
Я мирне ягня у Христа.

А нині боюся,
якщо утоплю́ся,
прийме Посейдон, чи Нептун,
чи Ра, чи Ізіда,
чи пекло Аїду,
чи мій предковічний Перун?

І сіяли жито,
і мали корито.
На обрії – ті ж міражі.
Кому довіряти?
На капищі – таті,
і вірної – ані душі.

Одні – мусульмани,
а інші – погани,
а грішній душі все одно,
на кого чекати,
на що уповати,
коли опускають на дно,

аби хоч би якось
ще вище піднятись,
аніж дозволяє талан,
або обіцяти
іконою стати,
коли оживе істукан.

Чи має людина
лихої години
себе довіряти богам?
Одна є старому
дорога додому, –
виборсуйся, голубе, сам.

2016

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2016-08-29 16:58:58
Переглядів сторінки твору 3478
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.300 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.661 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.008
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.06.25 08:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-08-30 04:09:47 ]
"Одна є старому
дорога додому, –
карабкайся, голубе" - оце дійсна Явність - мусиш зо себе добути усі резерви до крокування :) бо ж інакше як себе спізнаєш?.. а Людина - то Всесвіт. Філософічні розмисли - вартісні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 13:57:00 ]
Дякую, Роксолано, за вартісний коментар. Будемо виборсуватись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-08-30 10:23:50 ]
Вірш замислює, цікаві думки...
Але в текст закрались кілька росіянізмів: черті,Кощей, карабкатись... те що я підмітила по ходу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:07:17 ]
І Вам, Любове, вдячний за пильність. Тепер наче всі русіянізми прибрані і нічого не втрачено, хоча ті русизми на слух досить українські. Хоча звичайно, що Чахлик Невмирущий краще ніж Кощій Безсмертний.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-08-31 01:30:53 ]
Так... Не віриш ні в кого- вір у себе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:09:49 ]
Доречна думка на всі випадки сумнівів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-08-31 18:44:40 ]
Мені теж останні слова вірша звучать з особливою силою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:10:47 ]
Закон жанру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-01 00:04:43 ]
Якби Ви справді вірили в наших Богів, Ігоре, то вони б Вам допомогли, як мені допомагають і не вживали б Ви тих гидких слів типу русизму (тут їх аж чотири - три вже Люба назвала!) "істукан" чи "поган".
А батюшки Ваші, принаймні у нас на Вінниччині - п"яниці, розпусники і хабарники - попи здували з вікон мухи, як кажуть в народі.
А як забути? - треба предківські звичаї і свята воскрешати - а вони прекрасні - і не тільки Купала (без Івана), а й Ярила навесні, і Русалчин Великдень на початку літа, і свято Мокоші у вересні - коли коровай обплітають вінками і пускають із піснями на воду, і Калиту осінню, коли кусають коржа-сонце, підстрибуючи без допомоги рук - молодеча забава, на Родзво, а не Різдво, в честь Бога Рода, коли народжується молодий Божич Коляда, в честь якого співають колядки, молоде сонце, бо день починає збільшуватись і котять із зимових засніжених гір вогненні кола - підпалюють шини, як на Майдані - і котять з гори з примовками і новий рік зустрічають навесні, як воно має бути і тоді щедрують - бо "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка" - як у всім відомій пісні співається. Ластівочка прилітає весною, а не в січні, коли зима люта. "Наробив ти, Христе, лиха", одним словом, як писав Шевченко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:28:36 ]
Ярославе, уявімо, що язичництво полягає в романтичності, а християнство в поетичності української душі? І кому, як не поетам, об'єднувати ці релігійні хвилі для підсилення спільного егрегора нації? Хіба не ясно, що Творець один, так само як і Його протилежна іпостась – диявол під різними іменами у різних народів світу цього? Тому-то наші предки поступали мудро, поєднуючи свята Купала і Предтечі, а Різдво – від слова родити – із новим роком у різні календарні дати, пов'язуючи це з народженням Господа, Ярила-сонця під узагальненим іменем Род.
Війна світів розпочинається із взаємодії цих егрегорів на духовному рівні, або, з наукової точки зору, у ноосфері Вернадського чи в інформаційно-енергетичному полі Всесвіту, яке явилось як Слово, і продовжує формуватись нашими помислами, а іноді, на жаль, і під впливом сильних світу цього і їхньої пропаганди.
Роль руйнівника дійсно взяло на себе православ'я, але московське, яке на відміну від українського, має свої корені в язичницькому шаманізмі народів півночі.
Дай, Боже, щоб ці війни не поширювались на Землю.
Відносно Шевченка. Хто тільки не брав на щит його слова, нібито направлені проти християнства? Типовий приклад: ...проклену самого Бога - який на радянський кшталт створював образ поета-революціонера. Але знову ж таки, чому не уявити, що в загальному контексті це прояв вищої ступені метафоричності, з якою поет виказує свою любов до України? І язичництво до цього не має аж ніякого відношення.
Можна погодитись, що в процесі еволюції людства, повинна народитись, як друге пришестя, нова релігія, наприклад, Рун-віра українства. Але це майбутня віра. Можливо і справді у новому суспільстві вона відродить звичні нам з дитинства язичницькі обряди, та все ж не минуле примітивне поганство, яке припадає на часи рабовласницького чи феодального державних устроїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:34:36 ]
Істукан і поганин - це українські слова, які перекладаються російською, як идол та язычник. Інші, я згоден, потрібно виправити.