ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.05.14 09:55
* 78 *
мені би невагомого чогось
як флейти сякухаті
померти на цій кухні
на цій хаті
оскільки більш
нічого не зійшлось
закинути ще
у пакет сміттєвий

Вячеслав Руденко
2026.05.14 08:11
Чигирин
Алебастровий дзбан над безоднею лине
У руці мозолистій безнадійної драми.
Чи зустрінеться в полі Чигирин з Чигирином
У прадавній задумі, над полину дарами?

В фрагментарному відблиску вічної зброї
Знов палають на сонці теракотові стегна
Від нащадкі

Охмуд Песецький
2026.05.14 07:38
Як ще не писав ніколи
Римуються з укриттям
Буття і життя доладно.
І твій поетичний тям
Збирає трійне зверцадло.

Так мислиться уночі
В підземній міцній споруді
З барсеткою на плечі,

Тетяна Левицька
2026.05.14 07:25
Знов день промайнув...
Знов день промайнув, не лишивши світлини
на обрії неба в рожевім суцвітті.
А я ж не хотіла в гіркому полину
лишати сльоту на холоднім граніті.

Переболить, та, мабуть, не сьогодні —
ще рана глибока слізьми кровоточить,
і падає вечір у чорну безодню

Віктор Кучерук
2026.05.14 06:54
* * *
Безжурний світ
Дитячих літ
Був щедрим на утіхи
І їхній слід,
На північ й схід, -
Не стерта часом віха.
Тих давніх днів
Звучить мотив

Софія Кримовська
2026.05.13 19:36
***
Всесвіт, як пазли, вкладає долі
у величезну картину часу.
Бачиш, на тім, нині міннім, полі
сіяно-орано люду маса:
крик породіллі і свист нагайки,
лязкіт мечів і чаїний клекіт,
маками квітне земля-китайка
кров'ю просочена вглиб... Далеко

С М
2026.05.13 16:06
Щоб Заводить (Jethro Tull)
Зростили і відправили до школи
Учитись як не гратися у гру
Нічо, якщо би прививали успіхи
Або казали, що утнув утнув
І йшов я спозаранку
Бога їхнього під ліктем потримать
Зубаті усмішки, книжки понять

Ірина Вовк
2026.05.13 15:20
А вода по каменю... (продовження 1)
ТІНІ НОВГОРОДСЬКОГО ЛЬОДУ: АННА ТА ІЛЛЯ Ще до того, як золоті бані Києва віддзеркалили велич Ярослава, у його молодечому неспокійному житті була північна завірюха і княжна на ім’я Анна. Вона була його першою фортецею, його тихим притулком у Новгороді,

хома дідим
2026.05.13 14:30
* 77 *
вертаючись до персони літгероя нашого покинутого · із лотреамонівського району спального · у мареннях ілюзійних або часом діалектичних · не пропускаючи простяцькі на позір ситуації · утім ситуації нетривіальні радше сюрні мусили бавити · оце якраз сезон ·

Борис Костиря
2026.05.13 10:56
Телефон
Хай упаде триклятий телефон
І розіб'ється об асфальт нещадний,
Немов старий, забутий патефон,
Який заграє музику прощання.

Нехай минуще розіб'ється вщент,
Відкривши шлях новому, молодому.
Так зміниться стійкий, тривалий бренд,

Вячеслав Руденко
2026.05.13 09:11
У облозі фа мажору
Квітка вишні крізь промінчик,
Dream by day*, де сяє драхма,
Ялівець, комар ,камінчик,
У кущах ожини -Яхве -

Сподіваюсь то не Сирин*
У обряді піднебесся -
Архетипи зрозумілі

Тетяна Левицька
2026.05.13 05:58
О, Боже...
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?

Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Нетривіальні думки –5
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
Мій читацький денник. Іван Потьомкін
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Освідчення
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Шоха (1947) / Вірші / СВІТЛИНИ

 Поминки хрестин
Нічого немає,
чого не буває
єдиної тої пори,
коли і вечеря,
і клямка на двері,
аби не боятись мари.

У лісі, у хаті –
і тіні хрестаті,
і вії були ще тоді,
і видимі нявки,
і голі русалки
ночами жили у воді.

А як же забути
оті атрибути
хрестин і поминок людей?
Кощій повінчає?
Яга сповідає
нехрещені душі дітей?


Далека дорога.
Я «їду до Бога».
На возі, немов у раю.
У синьому полі
дощі і тополі
«охрещують» душу мою.

А батюшка келі-
ї мив у купелі,
єлеєм помазав уста.
І ризи не тліли,
вода не горіла...
Я мирне ягня у Христа.

А нині боюся,
якщо утоплю́ся,
прийме Посейдон, чи Нептун,
чи Ра, чи Ізіда,
чи пекло Аїду,
чи мій предковічний Перун?

І сіяли жито,
і мали корито.
На обрії – ті ж міражі.
Кому довіряти?
На капищі – таті,
і вірної – ані душі.

Одні – мусульмани,
а інші – погани,
а грішній душі все одно,
на кого чекати,
на що уповати,
коли опускають на дно,

аби хоч би якось
ще вище піднятись,
аніж дозволяє талан,
або обіцяти
іконою стати,
коли оживе істукан.

Чи має людина
лихої години
себе довіряти богам?
Одна є старому
дорога додому, –
виборсуйся, голубе, сам.

2016

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2016-08-29 16:58:58
Переглядів сторінки твору 3421
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.300 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.661 / 5.93)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.008
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.04.26 20:53
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2016-08-30 04:09:47 ]
"Одна є старому
дорога додому, –
карабкайся, голубе" - оце дійсна Явність - мусиш зо себе добути усі резерви до крокування :) бо ж інакше як себе спізнаєш?.. а Людина - то Всесвіт. Філософічні розмисли - вартісні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 13:57:00 ]
Дякую, Роксолано, за вартісний коментар. Будемо виборсуватись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2016-08-30 10:23:50 ]
Вірш замислює, цікаві думки...
Але в текст закрались кілька росіянізмів: черті,Кощей, карабкатись... те що я підмітила по ходу


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:07:17 ]
І Вам, Любове, вдячний за пильність. Тепер наче всі русіянізми прибрані і нічого не втрачено, хоча ті русизми на слух досить українські. Хоча звичайно, що Чахлик Невмирущий краще ніж Кощій Безсмертний.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2016-08-31 01:30:53 ]
Так... Не віриш ні в кого- вір у себе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:09:49 ]
Доречна думка на всі випадки сумнівів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2016-08-31 18:44:40 ]
Мені теж останні слова вірша звучать з особливою силою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:10:47 ]
Закон жанру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2016-09-01 00:04:43 ]
Якби Ви справді вірили в наших Богів, Ігоре, то вони б Вам допомогли, як мені допомагають і не вживали б Ви тих гидких слів типу русизму (тут їх аж чотири - три вже Люба назвала!) "істукан" чи "поган".
А батюшки Ваші, принаймні у нас на Вінниччині - п"яниці, розпусники і хабарники - попи здували з вікон мухи, як кажуть в народі.
А як забути? - треба предківські звичаї і свята воскрешати - а вони прекрасні - і не тільки Купала (без Івана), а й Ярила навесні, і Русалчин Великдень на початку літа, і свято Мокоші у вересні - коли коровай обплітають вінками і пускають із піснями на воду, і Калиту осінню, коли кусають коржа-сонце, підстрибуючи без допомоги рук - молодеча забава, на Родзво, а не Різдво, в честь Бога Рода, коли народжується молодий Божич Коляда, в честь якого співають колядки, молоде сонце, бо день починає збільшуватись і котять із зимових засніжених гір вогненні кола - підпалюють шини, як на Майдані - і котять з гори з примовками і новий рік зустрічають навесні, як воно має бути і тоді щедрують - бо "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка" - як у всім відомій пісні співається. Ластівочка прилітає весною, а не в січні, коли зима люта. "Наробив ти, Христе, лиха", одним словом, як писав Шевченко...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:28:36 ]
Ярославе, уявімо, що язичництво полягає в романтичності, а християнство в поетичності української душі? І кому, як не поетам, об'єднувати ці релігійні хвилі для підсилення спільного егрегора нації? Хіба не ясно, що Творець один, так само як і Його протилежна іпостась – диявол під різними іменами у різних народів світу цього? Тому-то наші предки поступали мудро, поєднуючи свята Купала і Предтечі, а Різдво – від слова родити – із новим роком у різні календарні дати, пов'язуючи це з народженням Господа, Ярила-сонця під узагальненим іменем Род.
Війна світів розпочинається із взаємодії цих егрегорів на духовному рівні, або, з наукової точки зору, у ноосфері Вернадського чи в інформаційно-енергетичному полі Всесвіту, яке явилось як Слово, і продовжує формуватись нашими помислами, а іноді, на жаль, і під впливом сильних світу цього і їхньої пропаганди.
Роль руйнівника дійсно взяло на себе православ'я, але московське, яке на відміну від українського, має свої корені в язичницькому шаманізмі народів півночі.
Дай, Боже, щоб ці війни не поширювались на Землю.
Відносно Шевченка. Хто тільки не брав на щит його слова, нібито направлені проти християнства? Типовий приклад: ...проклену самого Бога - який на радянський кшталт створював образ поета-революціонера. Але знову ж таки, чому не уявити, що в загальному контексті це прояв вищої ступені метафоричності, з якою поет виказує свою любов до України? І язичництво до цього не має аж ніякого відношення.
Можна погодитись, що в процесі еволюції людства, повинна народитись, як друге пришестя, нова релігія, наприклад, Рун-віра українства. Але це майбутня віра. Можливо і справді у новому суспільстві вона відродить звичні нам з дитинства язичницькі обряди, та все ж не минуле примітивне поганство, яке припадає на часи рабовласницького чи феодального державних устроїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Шоха (М.К./М.К.) [ 2016-09-03 14:34:36 ]
Істукан і поганин - це українські слова, які перекладаються російською, як идол та язычник. Інші, я згоден, потрібно виправити.