Життя триває. І триває смерть.
Не парадокс, а карма України.
Напівжива, зграбована ущерть,
До миру прагне крізь гібридні війни.
Минув Великдень і Христос Воскрес,
До інших дат торується дорога.
Не варт чекати манни із небес -
Не виживуть безбожники без Бога!
Іде війна жорстока за уми,
За кожну п'ядь свідомості і мислі.
Ворожа рать стоїть під ворітьми
І б'ють слова, як "Гради" ненависні.
Лунає "деза" з крайніх рупорів
І п'є серця зомбованого люду.
Вже не один в отій олжі згорів,
Чи отруївся випарами бруду.
Тут - хто кого! Не вистоїть один.
Гуртом годиться враже слово бити.
Дорожча честь за орден і за чин -
Нам треба Україну боронити.
Свідомо йти на подвиг і на злам -
"Диванна сотня" дивно так воює.
Лиш висіває розбрат і бедлам
Та Бога звично поминає всує...
Брати мої! Час істини гряде!
Або - або! По-іншому не вийде.
Орда зі сходу нетерпляче жде
Коли з поклоном Україна прийде.
Не діжде кат сподіваних надій -
Не піде Ненька ворогу на плаху.
І хай не скалить зуби лиходій,
Народ мій хай не має за невдаху.
Ми вистоїм. І вийдем за поріг,
І ярма всі розтрощимо, і пута.
І підемо у юрмисько доріг,
Де нас чекає воля призабута.
13.04.15р.