Those evening bells! Those evening bells!
How many a tale their music tells.
Of youth and home, and that sweet time,
When last I heard their soothing chime.

Those joyous hours are passed away,
And many a heart, that then was gay.
Within the tomb now darkly dwells
And hears no more those evening bells.

And so it will be then when I am gone,
Than tuneful peal will still ring on.
While other bards shall walk these dells
And sing your praise, sweet evening bells.

О, дзвони! Дзвони вечорові,
Багото можете сказать.
Про молодість і рідний дім,
Востаннє чув я вас тоді.

Вже радісні минули дні,
Коли серця були щасливі,
що зараз у землі лежать,
І вас не чують у могилі.

І буде так, як я піду,
Дзвенітимете не мені.
А іншим, бардам на землі,
О, вечорові ви мої.