Вона пройшла по краю -
За мить лиш від біди.
Не впустив до раю -
Півсвіту обійди.

І не живе й не знає,
Як біль той погасить.
І жар в душі палає -
Водою не залить.

Кохання рве в лахміття
І не зібрати їх,
Сумних думок жахіття
Надій тут нічиїх.

Просто жила й не знала
Зустріне де його.
Квітом душа опала -
Не треба нічого.

Вже не одне століття
І тисячі життів
Чекала повноліття
Розквіту почуттів.

Шукала половинку
Щоб разом ввійти в рай.
Ту рідную кровинку -
Покласти кругам край.

Зустріла, зашаріла -
Мабуть сумі кінець.
Й душа ледь не згоріла -
Ідете під вінець.

Ворота в рай відкриті -
Ми разом летимо.
Свої серця розбиті
Тут ми ізцілимо.

Разом ми поєднаємось
І вік проживемо.
Ми для душі стараємось
І зведемо клеймо.

Але зустріли сумнів
Ви на шляху своїм.
Поник та потемнів,
І став він не твоїм.

Вона його просила,
Молила як могла.
І плакати не сила
Все спалено дотла.

Все втрачено, забуто
І вже летить одна.
Кайданами закуто
Й на серці пелена.

Було те щастя близько.
І знову тре летіть,
А під ногами слизько
І лиш зневіри кліть.

Я встану, я забуду.
Себе я підніму,
І обтрушусь від бруду,
Сумних думок пітьму.

Душа душу шукає
Щоб разом зайти в рай.
Вона його чекає
Летить за небокрай.