Ісус був хлопчиком рухливим,
Ігри любив і пізнання
Світу цього, щоб дідом сивим
Мав розказати щось щодня.

Ріс він як всі, бува чудачив.
То горщик-глечик розіб’є,
То по столі малюнки значив,
А потім матінка наб’є.

Було і гірше, Бог прощає,
Коли дорослим хлопцем став.
Але хіба ж то означає,
Що не робив він добрих справ?

А їх було таки багато,
У руки Біблію візьми,
Прожив він років небагато,
Проте отримав світ взайми.

За душу щиру й добрі справи,
За відданість і каяття,
Не впустив в себе зла отрави,
Хоч спокушало майбуття.

Таких як він було чимало,
Про них незгадуєм щодня,
Їх добре слово, рідним стало,
Для тих хто так живе як я.

Нема святих, усі ми люди.
Усім нам річку перейти,
Зробити помилок, і всюди
Життя по-грішному пройти.

Станеш святим, ти чи пророком
Не змінить книга днів буття.
Прожитим у Любові строком,
Запам’ятається життя.
Січень 2018