Моя війна давно почата -
Іде в середині душі.
Давно в кутку ікона знята
І Бог, що був у ретуші.

Війна іде все без зупину
За світу зміст, за пізнання.
Даєш собі щоденно кпину
В нових фрагментах є знання.

Не може ідолів тут бути,
Є тільки чиста десь Любов.
Її ніколи не забути,
Ти в ній народишся ізнов.

Як важко теє пізнавати,
Коли тобі кругом кричать -
Боги тут є, їм дарувати
Життя своє і благодать.

Життя нікому не даруйте.
Робіть свій вибір кожен сам.
Коли так треба то лютуйте,
Щоб не скоритись "небесам".

В релігій принципи достойні,
Але ж "раби" її так-сяк.
Ходіть до церкви, не до "дойні" -
Це місце віри як не як.

Віри в Любов і в життя вічне,
В людську свободу і доброту,
А не в царів святих життя немічне
Стеліть брехню ви золоту.

Що цар той був зовсім безгрішний,
Ніколи сам і не вбивав.
Життя прожив і був невтішний,
В людському горі сумував.

Покажіть мені отого пана,
Що мав і військо і кораблі.
Сам жив у схроні у Степана,
Чи брав у руки він граблі?

Нема святих, усі ми люди -
Усім нам мати помилки.
Не будьте ви як ті верблюди,
Не вірте в казки і байки.

Нехай вони маніпулюють,
Щоб мати чим ще воювать.
Себе нехай в чоботи взують,
Так легше рай тут малювать.

Ви вірте людям, вірте дітям,
Вони життя своє живуть.
Бо за бідою і лахміттям
Чистої правди уся суть.