Бережіть і цінуйте своїх рідних,поки не пізно....

О.М

Мамо моя, рідненька,
Твоя донечка маленька,
Вже не хоче дорослішати,
Не хоче!

Не хоче,бо страшно,
І щось непокоїть,
На душі важко,
Нема кому рани загоїть.

Не змирилась я з тим,
Що тата нема,
І на душі важко дуже,
Ця туга до болі страшна.

Не покличе вже так ніжно як колись,
Дочурка моя,ану ж посміхнись,
Ти найкраща у мене,так і знай,
Ці слова для мене були просто рай.

Ці слова мене так зігрівали,
А деколи і душу пекли,
Знаючи те,що більше не скажете,
Дочурка моя,ближче підійди.

Невже це реальність,
Не віриться щось,
Так і думки приходять,
Ніби шепче мені на вушко хтось.

Так це ж ви так у хаті шептали,
Коли я спала,
Так це ж ви мене колисали,
Коли я в кроватці ридала.

Маленька була,але пам'ятаю,
Все те,що з нами було,
І хвилини щасливі,пригоди чудові,
Все загуло.

Ех вернути б ці хвилини радості і щастя,
Із вами,тату,порадіти,
За чашечкою кави або чая,
Про щось цікаве поговорити.

Але нічого вже не вернеш,
Така доля напевно,
Живеш,радієш,
А все це даремно.