Ти любиш світ за пластилінові троянди на підвіконні.
За аромат блудних нот відданості.
За свіжість думки незнайомця, який поступився місцем беззубій бабці.
За посмішку продавчині, яка півгодини розповідала, що у неї народилась онучка.
За тепло, яке дарують щойно куплені черевики і шалик.
За слово, яке живе віками, але досі молоде.
За квіти, які подарували зовсім не тобі, але принесли стільки щастя!
За перемоги, бо в них сила.
За поразки, бо в них натхнення.
За небо, бо там живе Бог.
За те, що ТИ Є.
Ти просто любиш цей світ…
Бездонно, безборонно, бездоганно, безмежно і безглуздо, тому що справжня любов тріпоче в душі крихітним метеликом, крильця якого роздувають вогонь, без якого серце щонайбільше тліє, а ні…то холоне…
Якщо ж любов твоя жорстока, підла, егоїстична чи невиправдана – ти любиш не те, не того, не через Того.
Бо любов справжня – це діло неосудне. Во вік віків. Амінь.